Я витерла з чола піт, присіла на стілець і втупилась у свій витвір. За сьогодні це був п’ятий торт. Я настільки втомилася, що була впевнена, що один з них не вдасться.
Прискіпливо оглянувши акуратненький тортик з усіх боків, я з полегшенням зітхнула.
Ні, ніяких недоліків помічено не було. Я була готова підстрибнути на місці від щастя, але сил уже не було.
Відкривши великий холодильник, куплений спеціально для розміщення випічки, я обережно склала у нього тортики.
Сьогодні було дуже багато замовлень і всі термінові, тому мені довелося провозитися до одинадцятої вечора.
Залишалося тільки помити посуд і відпочити. Не встигла я помістити свої шедеври в холодильник і навести лад, як мою увагу привернув телефонний дзвінок.
Я на ватних ногах підійшла до столу і з невдоволенням зазначила, що дзвонить сестра. В останні місяці відносини у нас з Галиною не складалися. Ми дуже посварилися.
Все почалося з того, що ми з чоловіком першими вирішили придбати нерухомість. Однак через те, що грошей особливо в нашому розпорядженні не було, а влазити в іпотеку на тридцять років не хотілося, ми вирішили купити квартиру без ремонту.
Така знайшлася в одній асоціальній родині, але вони занедбали її настільки, що страшно було дивитися, хоча вона й була в рази дешевша за середньоринкову ціну.
Довелося добре вкластися в ремонт, та поміняти практично всю сантехніку та електрику. Оскільки мій чоловік Павло був водієм, у проводах він нічого не розумів.
Зате я добре пам’ятала, що чоловік сестри багато років відпрацював в енергетиці.
Саме до нього і звернувся по допомогу Павло. Розмова трапилася на спільному сімейному заході, де була присутня основна частина родичів.
Павло відкликав Максима і завів розмову на тему зміни електропроводки. Поступово він перейшов до того, що запитав, чи той зможе йому допомогти.
Зять мимрив і не міг відповісти нічого конкретного. У цей момент до чоловіків підійшла Галина.
Побачивши, що Максим зніяковів, вона поцікавилася, з приводу чого була розмова.
– Паша мені пропонує допомогти йому з проводкою, – мляво відповів чоловік. – Не знаю, коли зможу…
– Допомогти? У сенсі? Без оплати? – Галина миттєво змінилася в обличчі, й узялася в боки.
– Я за проводку заплачу, – впевнено відповів Павло. – Свої ж люди…
– Свої? Взагалі-то мій чоловік своєю працею на сім’ю заробляє, – зневажливо пирхнула вона. – Ні, Максим нічого робити безплатно не буде, навіть не мрій!
Чоловік, від несподіваної відповіді своячки здивувався. Він зовсім такого не очікував.
– Якщо заплатите йому за тарифом – інша справа, а так ні, – невдоволено скривилася Галина.
– Ну ні, так ні, – знизав плечима Павло. – За гроші я й знайомого попрошу, або найму людей.
– Чужим не шкода платити, а своїм – жаба душить? – гидко захихотіла своячка.
Павло вирішив не продовжувати розмову, яка загрожувала перерости у велику сварку.
Я дізналася від чоловіка про те, що трапилося. Я була обурена тим, що родичі відмовили нам у допомозі.
На мій бік встала мати. Вона відкликала Галину убік і запитала, чому та заборонила Максимові допомогти.
– Вони ж у боргу не залишаться. Теж вам допоможуть, якщо треба буде, – повчально промовила Любов Сергіївна.
– Чим вони нам допоможуть? – засміялася Галина. – Одна торти клепає, другий у носі колупає.
Я почула її слова і вступила з сестрою в суперечку. Слово за слово, і ми ледь не вчепилися одна одній у волосся. Щоб не допустити розпалу скандалу, ми поспішно залишили сімейну вечерю.
Більше ми не спілкувалися, тож я була дуже здивована, що Галина раптом згадала мій номер телефону.
Проте, через втому та присмак колишньої образи, я вирішила не відповідати сестрі. Галина надзвонювала близько п’яти хвилин, а потім здалася, але, як виявилось, ненадовго.
Через дві хвилини я почула, що чоловік із кимось розмовляє телефоном. Я не могла й подумати, що сестра, не додзвонившись мені, вирішила набрати Павла.
За роздратованим голосом я зрозуміла, що чоловік із кимось голосно лається. Я прислухалася, але запізнилася, Павло вже встиг закінчити розмову із невідомим співрозмовником.
– Твоя сестра дзвонила, – посміхаючись у всі свої тридцять два зуби, на кухню зайшов чоловік.
– Хто?
– Сестра твоя нахабна, – чоловік присів на стілець із загадковим виглядом.
– Мені також дзвонила, але я не взяла. Не хотілося розмовляти…
– І ти все правильно зробила, вона не просто так дзвонила, – обличчя Павла засяяло. – Галина дзвонила з проханням спекти їй до завтрашнього дня торт. Як вона сказала, дуже потрібно. Навіть продукти обіцяла приволокти.
– Я вже на сьогодні впоралася. Ні, ні, – замахала я руками.
– Твоя сестра навіть згадала про те, що ми родичі, але я їй освіжив пам’ять розмовою про проводку, – хитро засміявся чоловік.
– Мені здається, вона на мене сильно образилася, бо назвала свинячим рилом і сказала, що внесе наші номери до чорного списку, і ніколи більше не зателефонує.
– Не надто й хотілося, – махнула я рукою. – Нам, значить, допомогти вони за тарифом тільки можуть, а я маю просто так робити. Логіка, звісно, залізна…
Галина справді образилася на нас і остаточно вирішила нас ігнорувати. На всіх сімейних заходах, де ми бували, вона з чоловіком не з’являлася.
У них несподівано були якісь термінові справи, які не можна було відкласти. Ну ми ж знали про справжню причину! Знаєте, що я вам скажу – з такими родичами, і ворогів не потрібно! Що скажете про вчинок моєї рідної сестри?