Дружина брата звинуватила мене в тому, що я “накаркала” і її донька постраждала

Завдяки братові, в мене з’явилася тупа родичка. Це Аліна, дружина мого брата, та мати моєї племінниці. І слово тупа, тут не зовсім коректне, але більш різкі висловлювання я собі дозволити не можу. Ця особа взагалі не бачить взаємозв’язку між подіями, звинувачуючи у своїх невдачах будь-кого, тільки не себе. Звичайно, у своїй тупості вона зізнаватись не хоче.

Замовила на весілля сукню, яка їй впритул. При зав’язаному корсеті вона навіть дихати нормально не могла. Її всі відмовляли від такої покупки. Але невістка заявила, що схудне, і все буде нормально, сукня сяде по статурі. Не скажу, що Аліна має зайву вагу, тому я не уявляла, що вона там зібралася “худнути”.

Нічого вона не схудла, не знаю, чи робила вона для цього хоч щось. Але сукня її обтягувала, як рукавичка, а корсет довелося шнурувати суто символічно, не затягуючи, через що силует сукні виглядав не дуже. Кого невістка звинуватила у такому промаху? Усіх! Маму, тому що вона не відмовила, продавчиню, якій би лише зіпхнути товар, а про себе, ні слова.

Я до цього не була близько знайома з Аліною, тому вирішила, що дівчина просто нервує через майбутній захід. Але виявилось, що вона завжди така. Їй постійно щось радять, бубнять під руку, вводять в оману, не ведуть за руку від проблем, і всіляко підставляють. Весь світ проти неї.

У неї не вийшла страва – це рецепт поганий, а вона все робила правильно. Інші варіанти навіть не розглядаються. І таке ставлення у неї до всього. Незадовго до декрету, Аліна закінчила водійські курси. Дитину вони з братом планували, тож одразу вирішили, що Аліні потрібна буде машина.

Брат їздить службовою, але він часто у роз’їздах, а дружині, а потім і матері немовляти,
проблематично буде добиратися  громадським транспортом. Живуть вони в новому мікрорайоні, де немає своєї клініки, тож їхати доведеться далеко, на таксі розоритися можна, та й не всі таксисти готові возити немовлят.

Звичайно, машину вони купили. Справа гарна, як не крути. Але я змінила свою думку, коли поїздила разом з Аліною. Вона за кермом поводиться так, ніби у неї дев’ять життів у запасі. Їздить, як їй заманеться, підрізає, не користується поворотниками, й забуває про обмеження швидкості.

Я двічі з нею проїхалася, потім вирішила, що мені здоров’я дорожче: я краще якось на таксі, або автобусом поїду, так більше варіантів вижити. Думала, що коли з’явиться дитина, вона стане спокійніше водити – все-таки малюк у машині, а це додаткова відповідальність, як не крути.

Але невістка,  як літала, так і літає. Ще й дитяче крісло, точніше, колиска, ніяк не кріпилася, просто укладалася на заднє сидіння і підпиралася сумкою. Я це бачила – щоразу робила зауваження, що це небезпечно, не можна так робити. Невістка тільки відмахувалась, і просила не повчати.

Я перестала втручатися, хоча за племінницю було справді страшно. Невдовзі невістка довела, що мої побоювання були не марними. Вона таки влетіла в аварію. Дякувати Богу, аварія не надто серйозна. Аліна підрізала машину, а та не змогла по снігу загальмувати, через що відчутно в’їхала в зад Аліниної машини.

Найгірше, що постраждала племінниця. Від удару колиска  перекинулася, і дитина зламала ручку та вилицю. Слава Богу, що нічого серйознішого не сталося. Як вважаєте, кого звинуватила невістка? Звісно мене.

– Це ти накаркала! Це через тебе дитина постраждала! – лаялася Аліна, коли я потрапила їй на очі. – Це ти постійно свербіла, що я потраплю в аварію і дитину занапащу!
Я навіть відповісти не встигла, як брат відважив своїй дружині ляпаса, а потім за руку відтягнув у бік, де щось зі злістю їй пояснював.

Невістка більше рота не відкривала, але на мене все одно вовком дивилася. Ну, яка ж дурниця, жах! Сподіваюся, що брат зробить відповідні висновки. А я їх вже зробила. Тому до них я більше, ні ногою! Без провини винною виявилась. За що мені таке?

You cannot copy content of this page