Я прожив зі своєю дружиною п’ять років, і дотепер, думав, що це людина, якій я можу повністю довіряти. Це був мій другий шлюб. З першою дружиною ми прожили, майже чотирнадцять років. Не скажу, що це були щасливі, та безхмарні роки. Так, ми виростили двох прекрасних дітей, і жили не гірше, ніж більшість знайомих пар.
Але, той вогонь кохання, що горів у нас обох у перші роки після весілля, згас уже дуже давно.
А потім я зустрів Маріку. До речі, вона була молодша за першу дружину, лише на п’ять років. Але при цьому, стільки енергії, та блиску в очах, я не зустрічав ще в жодної жінки. Коли ми з нею почали зустрічатись, я ніби заново народився. Довгі роки я жив нудним, рутинним життям, а тут раптом у мене, ніби, крила виросли.
Я не міг довго обманювати дружину, і чесно розповів їй про все. Вона сказала, що теж давно не відчуває до мене теплих почуттів, і навіть рада, що так сталося. Розлучення у нас пройшло спокійно. Дружина з дітьми залишилися у квартирі, де ми жили. Вона її отримала у спадок від родичів.
Я придбав для нас із Марією іншу квартиру. При купівлі квартири, моя, на той час, наречена, наполягала на тому, щоб я записав це житло на неї. Сказала, що боїться, що моя перша дружина претендуватиме на неї. Я відповів, що це дурниці, й оформив квартиру на себе.
За кілька місяців ми з Марійкою побралися. І, можу впевнено сказати, що перші три роки шлюбу, я був дуже щасливий. Попри те, що ми з дружиною багато працювали, та мало часу проводили разом, наші стосунки від цього не страждали. Навпаки, пристрасті лише додалося.
Через два роки після весілля, я подарував дружині машину. Щоправда, записав її також на себе. Тільки тому, що так було простіше. Коли дружина дізналася про це, вона дуже образилася.
– А чому це твій подарунок не належить мені за документами? – запитала вона.
– А ти кидати від мене зібралася? – жартома запитав я. – Сама ж знаєш, що поки ми разом, все моє – твоє.
Судячи з виразу обличчя, така відповідь її не влаштувала, хоч вона й промовчала. А я в цей момент згадав подібне запитання про квартиру, і всередині щось тривожно задзвеніло. Але я вирішив не звертати на це уваги.
Пізніше, на четвертий рік нашого шлюбу, я почав помічати, що щось не так у наших стосунках. Поведінка дружини почала змінюватися. Начебто вона робила все, як раніше. У нас були подружні стосунки, як і зазвичай, вона дарувала мені подарунки, влаштовувала сюрпризи.
Але мені почало здаватися, що Марійка все це робить якось нещиро. Вона почала затримуватися на роботі, більше часу проводити з подругами, змінила зачіску, по-іншому одягалася. А ще раніше вона завжди залишала телефон на столі, а тепер скрізь брала його з собою, навіть, якщо йшла в туалет чи душ.
Звичайно, у мене виникли деякі підозри. Тому, мені довелося зробити не дуже гарний вчинок. Якось уночі я взяв її телефон, і прочитав усі листування. Я виявив, що дружина має молодого коханця. Мало того, вони зустрічаються вже майже рік, та активно обговорюють наше розлучення.
І моя дружина пише йому, що спочатку хоче переписати все майно на себе, щоб не залишитися ні з чим. Звісно, читати все це було боляче. Навіть всупереч тому, що підозри я мав уже давно. Я вирішив вдати, що нічого не знаю, й спостерігати за дружиною. А вона, тим часом повернулася до розмови про переписування на неї машини. Я вдав, що погодився і незабаром підготую документи.
Тоді дружина, мабуть, сильно надихнулася, та попросила зробити її власницею нашої квартири. Начебто, їй це потрібно для якогось бізнесу. Я вдав, що вірю, і готую документи.
А в призначений день, замість того, щоб дати їй все, що вона хотіла, зібрав її речі, поки Марія була на роботі, і виставив їх на поріг. Коли вона повернулася, сказав, що про все знаю, та подаю на розлучення. І що вона нічого не отримає, навіть машини. Звичайно, вона розлютилася, влаштувала мені скандал.
Тепер вона розпускає чутки серед наших знайомих, що я такий негідник, викинув її на вулицю ні з чим, забрав навіть машину, яку сам же й подарував. Мені неприємно це чути, бо багато хто повірив у цю нісенітницю. Навіть, деякі друзі мені кажуть, що я вчинив не по-людськи. Але я думаю, що зробив усе правильно. Перш, ніж осудити, треба побувати в моїй шкірі! Як гадаєте?
