Одружилися ми 4 роки тому. Зараз мені 29, дружині 27. Родичі та друзі давно натякають, що настав час заводити дітей. Я і сам хочу, але дружина суворо відмовляється. Каже, що я недостатньо заробляю і не зможу дати дитині те, що їй потрібне.
Вона справді думає, що дитина сьогодні – недозволена розкіш. А я певен, що це не так. Ну якось нас виростили наші мами в умовах дефіциту продуктів, і нестачі грошей. І нічого, живі ходимо! І я переконаний, що ми теж упораємося.
Однак дружина не погоджується. Я вже подумую про розлучення, та пошук іншої дружини, яка погодиться хоча б на одного малюка! Бо я мужик! Звичайний здоровий чоловік, якому хочеться мати продовження роду! Я хочу мати продовження себе, хочу когось виховувати, про когось піклуватися.
Дружини мені для цього, на жаль, замало. Важливу роль для мене відіграє соціальний чинник. Всі друзі вже давно обзавелися дітьми, і мені з ними нема про що поговорити. Коли виходимо на прогулянку, усі вони з візками, а я один.
Почуваюся незручно, що так виділяюсь. Хочу мати повноцінну сім’ю, та жінку, яка здатна мені подарувати первістка. Я думаю, що будь-яка нормальна жінка сама повинна цього хотіти.
Вона впевнена, що я мало заробляю! Живемо ми у невеликому містечку із середньою зарплатою 10-12 тисяч гривень. Особисто я не знаю багато людей, які б отримували більше. Ціни на продукти високі, але прийнятні. Мій дохід – вищий за середній.
З підробітками та преміями виходить близько 20-25 тисяч. Звичайно, не мільйони, але утримувати дружину та дитину я цілком здатний. Житло у нас орендоване, але платимо за нього недорого, автомобіль є.
Дружина також працює та отримує 11 тис.грн. Я хотів, щоб вона звільнилася з роботи, й почала жити моїм коштом, але вона хоче незалежності. В принципі, за це я її поважаю. Але те, скільки часу вона проводить на роботі (близько 10 години на день) і те, скільки заробляє, це, як мені здається, несумісно!
Дружина вважає, що на утримання дитини потрібні серйозні гроші! Вона каже, що їй не достатньо купувати їжу. Знадобиться одяг, ліки, іграшки. А потім – освіта, яка коштує непомірних грошей. Брати кредити вона не хоче, вважає, що вони ведуть до злиднів.
Я теж не прихильник позик, але якщо раптом терміново знадобляться гроші, можу взяти!
Дружина переконана, що зараз, коли я отримую 25 тис. на місяць, а вона 11 тис., ми не зможемо утримувати малюка.
А ще вона боїться йти в декрет, тому що втратить зарплату, й отримуватиме невелику допомогу, а я не зможу потягнути всю сім’ю. Ще вона думає, що я можу покинути її, адже так роблять багато чоловіків. Але я тут до чого?! Ніякі мої аргументи не переконують її.
Ще один аргумент з її боку – відсутність власного житла, та накопичень. З житлом все більш-менш зрозуміло: через пару років, можливо, на мене чекає спадщина (2-кімнатна квартира). З накопиченнями … Якщо я дізнаюся, що дружина при надії, за 9 місяців зможу накопичити суму, якої вистачить на перший час! Але це її не переконує.
Я погоджуюсь, що дитина – це відповідальність, причому на все життя. Але я не згоден, що вона потребує таких «інвестицій». Я вважаю, що сучасні діти, яким купують іграшки через день, розпещені. Якщо витрачати гроші розумно, і в міру, то цілком вистачатиме на все необхідне.
Я розумію її страхи, й пишаюся, що вона не займається бездумним розмноженням, як багато жінок у нашому місті, тільки-но закінчили школу, а вже мають по 2-3 дитини. Але я не розумію, чому вона вважає, що може залишитися одна, без даху над головою, та без грошей!
Адже я не здатний на те, щоб кинути людину, а тим більше – власну дитину! Я отримую зарплату, яка для нашого містечка дуже непогана. А знайти роботу, де можна заробляти більше, нереально.
Потрібно або загинатися по 12 – 15 годин на добу, або відкривати свою справу. Я думаю про відкриття власного бізнесу, але зараз часи не ті, та й гроші на старт потрібні. Ще мене трохи насторожує те, що дружина сильно переживає за розлучення.
Вона вважає, що всі чоловіки зраджують, та кидають своїх дружин, залишаючи їх без грошей, але це не так! Мої батьки прожили душа в душу 35 років, і досі живуть разом! А її батьки розлучилися, можливо, звідси такі «таргани» в голові.
Загалом я не знаю, що робити. Дуже хочу сина, або доньку! А ще краще – двох дітей! Дружина категорично проти, принаймні найближчі 2-3 роки. З одного боку, я її розумію, але з іншого боку, є жінки, чоловіки яких заробляють у рази менше, ніж я, і їх це не бентежить! Які аргументи привести? Як переконати дружину?
