Нещодавно ми розлучилися з моєю колишньою. Причина, як на мене, дуже банальна – фінанси! Уявіть, не зрада, не ревнощі, не залежність, а гроші! Я запитав свою бабусю, з яких причин розлучалися люди у сімдесяті – вісімдесяті роки. Вона мені сказала, що найчастіше – через зраду, та залежність від міцних напоїв.
Виходить, людські риси цінувалися вище. Я свою дружину не зраджував, та й від напоїв не залежу, але розлучення відбулося. Тверезий і відданий, але з маленькою зарплатою, я став їй не потрібен. Якби волочився за чужими жінками та пиячив, але приносив багато грошей, вона б не виставила мене. Виходить, так? А де ж кохання, та людські стосунки?
Починалося все чудово, а, можливо, так мені здавалося. Ми зустрічалися пів року, а потім вирішили одружитися. На весілля запросили більше родичів з мого боку. У мене багато рідні. З її боку були переважно подруги. Перший скандал через гроші стався, коли ми рахували весільні кошти. Я розумів, що її подружки могли подарувати зовсім мало, не рідня ж.
Моя рідня не поскупилася. Коли перерахували, було двісті тисяч. Правду кажучи, я хотів забрати ту частину, яку подарували мої родичі, але, це були майже всі гроші. Мені дуже хотілося купити машину. Молода дружина хотіла зовсім іншого. Їй кортіло поїхати в Буковель. Ми довго сперечалися, але зрештою я поступився. Гори, так гори! Відпочивати, звісно, завжди краще, ніж працювати.
Після повернення, ми поділили залишок грошей. Щоб надалі уникати конфліктів на ґрунті фінансів, моя дружина запропонувала жити “в складщину”. В загальну казну вирішили вносити по п’ятдесят відсотків від зарплати. Сума зібраного буде витрачатися на всілякі сімейні потреби: їжу, комуналку, побутову хімію. Моя заробітна плата на той час була набагато більшою, ніж у дружини, тому дружину таке влаштовувало. Решту зарплатні витрачали на свій розсуд. Я збирав на машину, вона – на свою зовнішність.
Через місяць дружина отримала нову посаду, і почала заробляти набагато більше, ніж колись, і навіть вдвічі більше, ніж я. Самі розумієте, у фінансовій складовій нашої родини одразу утворився дисбаланс і, як наслідок, скандали. Дружина почала дорікати мені маленькою зарплатою, і порадила змінити роботу.
Звичайно, я відмовився, мені подобалася моя робота, мене на ній все влаштовувало. Тоді дружина запропонувала новий план поповнення сімейної казни. Вона попросила мене вносити до спільного казана все, що я заробляв. Такої підлості з її боку я не очікував – до покупки машини мені залишалося зовсім небагато. Домовитися нам не вдалося, і дружина розв’язала питання по-своєму. Вона стала вносити до сімейного бюджету не половину особистого доходу, а тридцять відсотків.
Конфлікти почастішали, грошей на всі потреби не вистачало. Почав зростати борг по комуналці, ми не платили за послуги два місяці. Господарка орендованої нами квартири, дізналася про недотримання договору оренди, й почала погрожувати заявою до суду. Дружина злякалася, бо подібний скандал міг позначитися на її успішній кар’єрі.
Вона погасила борг зі своєї кишені, та подала заяву на розлучення. Звичайно, при цьому, вона виставила мою валізу за поріг. Мене це влаштувало, і я, нарешті, купив машину. Хоч і не нову, але ще цілком міцну. А розлучення мене не сильно засмутило, тому що, з її боку це було не кохання, а лише товарно-грошові відносини. Можливо я не правий?
