Можливо, я жорстока і нетерпима людина, але розлучився з дружиною після одного її тупого питання. Для мене це було дуже показово, тим більше дружина знала про мою позицію.
Мама виховувала мене сама, важко працюючи на кількох роботах, щоб у мене було все. Я їздив у табори, у мене був гарний одяг та взуття, я відвідував гуртки, які мені подобаються.
Оцінив я це, звичайно, не одразу, але з підліткового віку намагався стати для мами опорою. Вона чудова людина. Жодного разу я від неї не чув докору, завжди отримував підтримку і знав, що мене люблять.
Вона реально все зробила для мене. Це найближча мені людина. Ближче, мабуть, будуть лише мої діти. Але поки що їх немає – на першому місці мама.
Мама ніколи не намагалася мною маніпулювати, не вважала, що я чимось зобов’язаний, завжди намагалася мене зайвий раз не турбувати.
Коли я знайшов собі постійну дівчину, мама її прийняла, як рідну. Жодних ревнощів, заздрощів і спроб утримати мене поруч із собою.
Навіть коли у нас із дружиною були якісь розбіжності, вона вставала на її бік, дохідливо пояснюючи, чому я не правий, як варто було вчинити, щоб уникнути конфліктів.
Зараз я нормально заробляю, тому змусив маму нарешті кинути роботу, щоб вона могла насолоджуватися життям. Молодість я їй повернути не можу, але зробити її старість щасливою намагаюся щосили.
Дружина була в курсі моєї сімейної історії та мого ставлення до мами. І я не раз їй казав, що мама для мене дуже важлива, тому якщо вони не порозуміються, то буде розлучення.
Але я переживав даремно, дружина з мамою ладнали, мило спілкувалися і не намагалися тягнути мене в різні боки. Однак потім дружину перестало влаштовувати моє ставлення до мами.
Безпосередньо вона претензій не висловлювала, все натяками, але сенс був зрозумілий. Її не влаштовувало, що я витрачаю на маму пристойну кількість грошей.
– Задумалася про дитину, але сумніви щодо декрету. Я заробляти не зможу, повисну у тебе на шиї, виходить, а ти ще мамі допомагаєш.
Начебто і без наїзду, але сенс зрозумілий. Хоча заробляю я нормально, сім’ю свою я прогодувати точно зможу. А не вистачатиме – знайду підробіток.
І таких натяків ставало дедалі більше, що мене починало напружувати. Прямого невдоволення немає, але постійне напруження було.
Нещодавно у дружини був день народження, сиділи з друзями в ресторані, і тут подзвонила мама, сказала, що їй щось погано, просила приїхати.
Оскільки мама, на моїй пам’яті, дзвонить мені з такими словами вдруге в житті, я одразу сказав дружині, що їду, позначив причину і поїхав.
У мами був високий тиск, я знайшов ліки та сам викликав швидку. Дочекався доки вони приїдуть, зроблять укол, почекав, доки мамі стане краще, тільки після цього поїхав додому.
А там на мене чекала незадоволена дружина. Вона ще й напідпитку була, що не дивно, з ресторану ж. Дулась-дулась, потім бачить, що я не реагую, почала сама виводити на розмову.
Типу, я її одну кинув у такий день, та ще й при друзях, це негарно, вона дуже на мене образилася. Я ще раз пояснив, що зателефонувала мама.
– А вона сама собі швидку викликати не могла? Тобі мама важливіша за мене?
Я після цього тупого питання просто замовк і більше не розмовляв із нею. Списав усе на алкоголь і чекав, що вранці до дружини дійде, що вона сказала.
Але не дійшло. Вона ходила і дулася на мене. Я тільки спитав, чи пам’ятає вона нашу вчорашню розмову вдома, вона відповіла, що так, уточнив, чи не хоче вона щось сказати, вона сказала ні.
Я наступного дня подав на розлучення. Тому що мені явно не по дорозі з цією дамою, яка через кілька років шлюбу так і не зрозуміла, що зараз моя мама – найважливіше для мене.
Сповістив дружину, що подав документи на розлучення, попросив за тиждень звільнити квартиру та переїхав тимчасово до мами. Сенсу перебувати поряд з тією жінкою я вже не бачив.
Мама, звичайно, засмутилася, навіть намагалася себе звинувачувати, але я її заспокоїв, що вона тут ні до чого. Просто у нас із моєю колишньою дружиною різні погляди на життя.
