Дружина все більше і більше занурювалася у свій світ і поступово втрачала зв’язок із реальністю. Називала себе чарівницею, яка може змінити життя людини

У шлюбі вісім років, дітей немає. Дружина жодного дня не працювала. Вона спочатку вчилася, потім порахувала, що здобутої освіти їй не вистачить і пішла ще на якісь курси. Закінчивши їх, передумала працювати у цій сфері (дизайнер) та вирішила зайнятися езотерикою.

Днями сиділа на тренінгах, їздила зі своєю групою на місця сили, а мене переконувала, що цим можна буде добре заробляти.

Я був не проти, любив її дуже і навіть пишався, що моя жінка така непересічна і цілеспрямована. Згодом став помічати, що ці практики йдуть їй не на користь.

Дружина все більше і більше занурювалася у свій світ і поступово втрачала зв’язок із реальністю. Називала себе чарівницею, яка може змінити життя людини, оскільки черги з охочих не спостерігалося, вона почала намагатися переробити мене.

Я людина прагматична, і у всі ці речі не вірю, волію самому будувати своє життя, а не покладатися на долю та вищі сили. На цьому ґрунті почалися розбіжності, які призвели до постійних сварок у наших стосунках та розлучення.

І тут моя дружина перетворилася на розважливу та продуману особу, яка почала ділити наше майно. Ми могли б розв’язувати це питання по-хорошому, тому що я не претендував на її машину та інші дорогі подарунки, які робив усі ці роки.

Це крім оплати різноманітних курсів та закордонних путівок до Мексики, Перу, на Балі та інші екзотичні країни. Але їй цього здалося мало, і вона хоче відсудити половину квартири, гроші на яку дали мої батьки. Питання спірне, бо цей факт не було зафіксовано документально.

Недарма кажуть: «Хочеш дізнатися про людину – розлучись з нею». Ніколи не думав, що моя лагідна і піднесена дружина перетвориться на ненаситну акулу, готову на все заради свого збагачення.

Квартиру вона, звичайно, не отримає (я цього не допущу), але всім хочу дати на майбутнє пораду – не надто довіряйте своїм половинам, як би ви їх не любили, укладайте шлюбний контракт, якщо є що втрачати.

Daria

Recent Posts

Ніно, ключі від дачі – мені. На свята вся родина вже пакує валізи

Ще й двері до кінця не зачинила, як почула той холодний, наче крига, голос свекрухи.…

4 години ago

Дитина — це велика відповідальність. А ти ж у нас завжди зі своїми правилами, кордонами й порядками. Яка з тебе матір?

Я поволі опустила долоню на кухонний стіл, а погляд мій впився у Світлану так пильно,…

5 години ago

– Гості на порозі, а стіл порожній! – Репетував чоловік. – Твоя рідня, ти і годуй, – відповіла я

- Вероніко, а чим це у нас не пахне? - Аркадій завмер у дверях кухні,…

10 години ago

— Думаєш! Десять тисяч на чобітки – це егоїзм. Ти маєш бути менш марнотратною, Катю. Думати про родину, а не про свої забаганки

Новенькі бордові чобітки обіймали ногу так легко, наче були створені саме для неї. Ніжна замша,…

11 години ago