Дружина заробляє більше за мене, тому планує відправити мене в декретну відпустку, але я довів, що нічого в неї не вийде

Ми з Мариною познайомилися ще в інституті, разом ходили на театральний гурток, а це, знаєте, завжди яскраві емоції та враження. Але я через свою природну скромність дуже боявся до неї підійти, та просто заговорити.

І ось одного разу перед прем’єрою вистави, партнер Марини по сцені захворів, і не зміг приїхати. А до вистави залишалися лічені дні. Тож мені, як досить здібному, запропонували спробувати зіграти за нього.

Це був неймовірний шанс, і я зрозумів, що годі бути в тіні, треба показати себе з кращого боку. І якось усе так швидко закрутилося, що через півтора року вона вже стала моєю дружиною. Ми закінчили інститут, та здобули професії.

Моя дружина знайшла роботу в психологічному центрі. Вона допомагала соціально-неповноцінним сім’ям, діткам із труднощами в спілкуванні з однолітками. А я працював у сервісному центрі з ремонту комп’ютерної техніки.

Спочатку все було чудово, безліч замовлень, високий рівень заробітної плати, а іноді були хороші премії. Ми з дружиною мали стабільно гарний дохід, але часи змінилися. Лихе сьогодення негативно позначилося на функціонуванні сервісного центру, і мене скоротили. Саме в той час ми чекали на малюка.

Я розумів, що треба шукати нову роботу, щоб мої дівчатка нічого не потребували. Перші пів року у мене нічого не виходило, й у нас почалися сварки. Мене звинуватили у бездіяльності. Мені було дуже прикро почути від дружини, що я не чоловік, бо не можу знайти роботу.

Це страшно. І я вирішив влаштуватися таксистом, на щастя, ми мали стареньку автівку, яку давно збиралися продати. Так, звичайно, говорити про те, що я вийшов на колишній рівень зарплатні, або хоча б наблизився до нього, не варто, але хоч якісь гроші я почав приносити в сім’ю.

А найсумніше те, що я майже не бачив своїх рідних. Часто виїжджав у нічну, приїжджав і одразу лягав спати. Ми з дружиною почали віддалятися. Коли Софія трохи підросла, Марина одразу вирішила виходити на роботу, хоча я й казав їй, що дитині буде краще вдома з мамою, ніж у садочку.

Вона в мене дуже талановита, дуже чуйна і її кар’єра пішла вгору. Спочатку вона очолила відділ, а невдовзі їй була пропозиція, від якої вона не змогла відмовитися. Вона стала заступником директора центру! Я дуже радів за неї, вона справді великий молодець.

Попри велику перерву, вона стала впевненою в собі, й зберегла при цьому доброту та любов до дітей. Але вона не розуміла моєї зайнятості. Звісно, не всім так поталанило з роботою, як їй! Вона почала мені дорікати, та запитала, а чого досяг я?

Зараз я працюю здебільшого в інтернеті. Характер роботи зовсім різний – від ставок на футбольні матчі, до виконання якихось невеликих завдань на біржі. Нескінченні пошуки роботи та постійні відмови потенційних роботодавців настільки вдарили по мені, що мені здається, я просто не здатний уже піти на якусь співбесіду і правильно себе зарекомендувати.

Та й кому потрібен співробітник із такою трудовою біографією? Таксист, фрилансер. Усі хочуть з досвідом роботи від п’яти років не менше, але моя дружина не хоче мене чути й поставитися з розумінням.

Вона намагається мене змусити ходити на співбесіди, пробує через своїх знайомих домовитися. Але ж немає нічого гіршого, коли за тебе просить власна дружина! Просто їй не подобається те, чим я займаюся. Вона називає мене інфантилом, який застряг десь у дитинстві.

Ми сваримося через це, часто спимо окремо. Я боюся її втратити, хочу, щоб усе стало як раніше, щоб я зустрічав її з роботи, а влітку ми їздили відпочивати до Марининої мами в село, але я не бачу виходу із ситуації.

А нещодавно я став помічати, що Марину додому привозять на дорогому авто. Я не питав спочатку, але все-таки цікавість взяла гору. І що ви думаєте, вона мені відповіла? Що це просто колега, і що їм по шляху. А ще вона додала, що ти ж не можеш мене забирати на таких машинах.

Мені здається, вона піде від мене і навіть Софійка її не зупинить. Я подумав, може, ще один малюк зможе зміцнити наш шлюб. Марина піде з роботи в декрет, турботи про дитину зблизять нас і все буде як раніше. Я виріс у великій родині, нас у мами було четверо, і я хотів би сина!

Але розмова з дружиною не привела ні до чого доброго. Вона сказала, що справи на роботі пішли вгору і вона не втрачатиме такої нагоди. Незабаром вони планують відкрити новий центр, а ще вони почали співпрацювати з одним великим благодійним фондом.

А якщо дитина у нас таки й буде, то в декрет маю піти я! Але як ви собі це уявляєте? Вона дорікає мені, що я не чоловік, що я не заробляю стільки, скільки раніше, що вона витрачає на всі побутові потреби лише свої гроші. Я що стану нянькою?

Тоді я втрачу остаточно всю чоловічу привабливість та сексуальність в очах Марини. Можливо вона просто не хоче другої дитини? А можливо планує зі мною розлучитися? Соня вже доросла, вона зрозуміє батьків. Та невдовзі я знайшов вихід!

Я  навчаюся на  спеціальність, яка пов’язана з захистом країни, і невдовзі буду захисником! Я вважаю, що тепер дружина не зможе мені дорікнути, що я не чоловік! Тепер вона обливається слізьми, та шкодує про свої необачні слова, але повернути нічого не можливо. У мене сама важлива робота! Нехай Бог нас усіх береже!

You cannot copy content of this page