Дуже зла і на маму, і на бабусю, і на сестру. Але ось до сестри, як не дивно, у мене найменше претензій. Їй з усіх боків біжать полегшувати життя, а вона ж не дурна, щоб відмовлятися.
Це мамі та бабусі хочеться мізків вставити, тому що вони у своїй курячій турботі взагалі міри не бачать. Сестра сидить у них на шиї, але тільки тому, що ті цю шию їй охоче підставляють.
У мене є молодша сестра Ліза. Вона три роки тому привела на світ дитину. Здавалося б, а в чому проблема? А в тому, що Ліза – ще студентка, якій потрібно було отримати диплом, бо вдалося дивом пробитися на очне навчання.
Батько дитини – такий самий студент, хоч і бив себе в груди, що буде допомагати, утримувати та все в такому дусі, проте дуже методично з цього питання зіскочив. А коли ми хотіли взяти його за петельки, сестра бризнула, мовляв, нічого їй від такого негідника не треба.
Просто чудова картинка намалювалася. Сестра у нас горда, а ми всією родиною вирішуємо тепер її проблеми. Я б відправила її якомога далі. Якщо така горда і дурна, нехай сама якось свої проблеми вирішує.
Але мама з бабусею підхопилися та розвинули бурхливу діяльність. Поїхали, вирішили у деканаті, щоб сестрі дозволили достроково закрити сесію, щоб вона приїхала додому і там чекала дитину.
Домовилися, сестра сесію здала. Тут вона молодець, впоралася. З’явилася дитина, вона відлежалася, прийшла до тями та почала скиглити, що тепер доведеться кидати навчання, бо їй не розірватися, а вона так намагалася на бюджет пройти. Ще й залишився лише рік.
Бабуся і мама вирішили, що бабуся піде з роботи, сидітиме з правнуком, мама їй допомагатиме, я інколи візьму участь, а сестра нехай їде далі вчитися, тим більше, що залишилося всього нічого.
Сестра радісно помчала далі вчитися, а ми крутилися навколо немовляти. Бабуся з ним цілий день, мама всю ніч, а потім ще й на роботу вранці. Я забігала, коли була можливість. Сестра раз на місяць приїжджала.
Диплом сестра отримала, але повертатися до нашого містечка не стала, приїхала на місяць відпочити та назад у велике місто втікла, сказала, що там перспектив більше. Мама з бабусею її палко підтримали.
Але сестра поїхала без дитини, бо їй там ще треба було знайти житло і роботу. А кому вона там потрібна з однорічною дитиною? Та і яка там може бути робота.
Через два місяці сестра якось там влаштувалась, мама вирішила з’їздити на розвідку, приїхала назад в істериці. Сестра там мало не голодує, живе в якійсь незрозумілій квартирі, загалом все погано.
Тоді мама з бабусею вирішили, що дівчинці треба допомагати грошима, бо вона зовсім ноги простягне. І стали відправляти їй по десять тисяч гривень, що становило майже половину їх бюджету.
Самі вони втрьох жили на гроші, що залишилися, і жили не дуже добре. Бабуся замість прописаних ліків почала пити дешеві аналоги, які їй не підходили, мати взимку зібралася ходити в осінніх чоботях, бо старі розвалилися, а нові коштують грошей.
Довелося мені затикати фінансові дірки у їхньому бюджеті. Хотіла подзвонити сестрі з порцією негатива, але мама з бабусею встали на захист. Запевняли, що зараз Лізонька знайде нормальну роботу, стане легше. Треба просто почекати та допомогти дівчинці. А вони й так упораються, якщо я їм допомагати більше не захочу.
Зчепила зуби, але сестрі лайку влаштовувати не стала. Хоча мені такі дірки вже в моєму бюджеті теж радості не доставляли, але й дати мамі та бабусі героїчно загнутись я теж не могла.
Нещодавно синові Лізи виповнилося три роки. Він досі живе у мами та бабусі, а Ліза раз на два тижні до нього приїжджає. Змученою сестра не виглядає.
Мама з бабусею продовжують відправляти їй гроші, а у сестри й думки не виникає відмовлятися. Навіщо? Вона їх не просить, вони самі їй надсилають. Так вона мені й відповіла, коли я спитала, чи не соромно їй?
Справді, чого соромитись? Дитину скинула, гроші отримує. Але це не вона випрошувала, самі все дали, самі все зробили.
Я зрозуміла, що сестра сама від цієї годівниці не відвалиться, а розмова з бабусею та мамою призвела до скандалу та сльоз. Мовляв, мені не шкода сестру, яка й дитину не бачить, і одна в чужому місті крутиться, така молоденька, така бідненька.
Мені сестру не шкода, у неї купа варіантів виходу із ситуації. А ось маму та бабусю, які за ці три роки помітно постаріли, мені шкода.
І виходу не бачу. Сестрі вони допомагати добровільно не перестануть, навіть якщо я їм грошей давати перестану. Сестра від годівниці відходити не хоче і проблеми не бачить. Її все влаштовує.
