На цей раз невістка перевершила саму себе. Влаштувала істерику на моєму дні народженні, бо нам донька із чоловіком подарували путівки на море.
Начебто вона зовсім ні при справі в цій ситуації, що склалася, не її стараннями вони живуть з хліба на воду. Не треба було розмножуватися бездумно, теж би на відпочинок поїхали.
Сімейне життя сина почалося незграбно. Перед весіллям він розповідав, що вони планують назбирати на іпотеку, взяти квартиру, а потім вже займатися продовженням роду.
Невістка сиділа поруч і з серйозним виглядом кивала, що цілком згодна з планами чоловіка. Ми тоді подумали, що правильно вони все вирішили, насамперед своє житло треба брати.
Але вже через три місяці після весілля приходять до нас молоді з радісною звісткою – вони чекають дитину. Невістка стоїть, очі в підлогу опустила, ніби вона в цьому зовсім не винна.
Гаразд, що ж тепер робити. Вигребли з чоловіком заощадження, додали молодим майже вісімдесят відсотків внеску на іпотеку.
Взяли вони однокімнатну, хоч невістка обличчя кривила, мовляв, маленька, а їх скоро троє буде. Але у нас більше грошей не було, у молодих теж, а батьки невістки просто сказали, що це не їхні проблеми. Там взагалі дуже високі стосунки у сім’ї.
Зʼявився перший онук. Невістка в декреті, син білкою крутиться, намагається заробити на іпотеку та на сім’ю. Місяця не минало, щоб ми грошима не допомогли чи продуктами. Мені вся ця історія не подобалася, але куди подітися, це наш син, наш онук.
Сидіти замість невістки в декреті я не збиралася, мені хотілося зробити черговий кар’єрний ривок, щоби на новій посаді вже спокійно допрацювати до пенсії.
Коли дитині було два роки, з’явився варіант влаштувати онука в садок, але невістка від пропозиції відмовилася, сказала, що сенсу виходити немає, бо вона знову в положені.
Ось тут я вже за вухо сина взяла. Що ж ви робите? У них і так грошей, як кіт наплакав, однокімнатна в іпотеці, без нашої допомоги кінці з кінцями не можуть звести, а вони другого народжувати збираються?
Син розвів руками – так вийшло. Він сам не очікував, йому дружина сказала, що п’є ліки, ну ось і підсумок роботи цих ліків. За шість місяців чекаємо дитину.
Зʼявився другий онук. Добре, що нові речі майже не довелося купувати, все було. Але в іншому молоді жили не сказати, щоби добре.
Квартира маленька, дітей двоє, одне з яких немовля. Витрати зросли, син продовжує крутитися білкою. Звичайно, ні про які курорти не йшлося. У них часом з їжею не складалося, ми приїжджали та привозили пакунками продукти.
Через рік з нашою допомогою іпотеку вони закрили, дякувати богу. Взяли нову, купили двокімнатну. Все легше жити стало, хоч би в моральному плані.
Ми приїжджаємо на день народження привітати онука, а в невістки вже знову живіт округлився. Я навіть синові нічого говорити не стала, тому що у нього в голові каша, вони ідеальна у своїй безголовості пара.
І ось у мене день народження. Запросили дочку з чоловіком та сина з дружиною, була ще моя сестра та її дочка. Сиділи вузьким сімейним колом.
Дочка із зятем мені дарують дві путівки на курорт, це моя давня мрія, ми з чоловіком щасливі, і тут починає просто захлинаючись ридати невістка.
Звичайно, вся увага відразу на неї, що трапилося, раптом погано стало, все-таки вона жінка в положені. Але все виявилося простіше.
– Хтось курортами їздить, а хтось собі нові чоботи купити не може!
Ось вже цікаво, а хто в цьому винен? Вони з сином розмножуються, як кролі, не маючи для цього жодної матеріальної бази, а їм хтось за це має путівки дарувати? Достатньо того, що ми їм грошима та продуктами допомагаємо.
Сто разів хотіла вже припинити цю благодійність, але душа за сина та онуків болить. Чоботи вона нові купити не може! Нехай спочатку контрацепцію придбає, це вирішить багато проблем. А там, дивишся, і на чоботи назбирає.
