Так, я груба, але повір, це тільки з тобою. Я мовчу, тільки коли ти починаєш говорити. Я йду, коли приходиш ти. Думаєш, все так просто? Але ж ні, доможися мою прихильність.
– Чому ти уникаєш мене?
– Щоб ти задав мені це питання! Ти мені не даруй, що я опускаю тебе при твоїх друзях. Вони сміються, жартують, підколюють тебе. А ти все так же намагаєшся заволодіти мною. Ні. Ти бігав до моєї подружки в ліжко, тому що вона доступна. Ти цілувався при інституті з моїм ворогом. Ти дарував посмішки моїм однокурсницям. Водив в кіно мою кращу подругу. Ти зробив все, щоб я тебе стала ненавидіти! Пробач любий, але ти сам цього домігся.
Цікаво, на скільки тебе вистачить? День? Два? Тиждень? Місяць? А ти впертий. Продовжуєш надсилати мені цукерки, квіти, м’які іграшки.
При зустрічі завжди намагаєшся посміхнутися. Навіть золоту каблучку мені подарував. Що ж зрозумій, дівчина за гроші не купується!
– Даш, пішли ввечері прогуляємося?
– Гаразд. Ти привів мене на озеро. Світив яскравий місяць. Зірки, нічне небо, ковдра. Як романтично, але насправді це твоє друге «я». Твої блакитні очі світилися. А, знаєш, в той момент і я була щаслива.
– Пробач, мене рідна. Я винен, пробач. Я люблю тебе. Я знаю, що нерозумно дарувати тобі всіляки штучки. У тебе їх багато. Просто знай, що це місце серед нічного неба подарував тобі я.
Я пробачила його. Чи не тому що він так сказав, а тому що зрозуміла, як йому дорога. Адже не кожен би зміг протриматися 2 роки.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…