Влаштувалася на роботу не через зарплату.
Працюю у відділі кадрів. Плинність не дуже велика. Компанія у нас велика, тому постійно відкриті нові вакансії. І ось одного разу мені в руки попадається дивне резюме від чергового претендента.
У ньому хлопець 24 років в графі “назвіть основні причини працевлаштування” вказав через кому наступне: “1. набридло працювати вдома, 2. в пошуках жінки, яка вміє готувати манти і борщ”. Просто мені перший раз трапляється таке резюме, адже зазвичай пишуть якусь маячню: “хочу працювати у вашій компанії, так як».
Я посміялася, звичайно, але хлопця цього запам’ятала.
Дня через три в їдальні підсіла до нього нібито випадково. Мене просто заінтригував цей хлопчина.
За обідом розговорилися з ним. Виявилося, що він дійсно влаштувався на роботу заради спілкування. Він працював адміністратором серверів віддалено, та й зараз продовжує ним працювати. А сюди прийшов, щоб не з’їхати з глузду від чотирьох стін.
На наступний день вже він підсів під час обіду. Виявився досить веселим. Не знаю, спеціально чи ні, але він все ж справив на мене враження. Якимось невідомим чином до кінця трапези вже виманив мій номер телефону.
В суботу ми з ним разом пішли в кіно. У неділю відправилися гуляти на пристань. Якимось чином в понеділок я вже збиралася на роботу не у себе вдома, а в його квартирі. Через два тижні я привезла частину своїх речей до нього, щоб зручніше було. Блін, що взагалі сталося? Як всього за два тижні я стала жити у людини, з якою раніше не була знайома? Та й добре. Мені подобається. Йому теж.
P.S. Манти я готувати вже навчилася!
