І от одного разу вона приносить з роботи велику валізу

Ця історія сталася 5 років тому з моєю сестрою. Я ніколи не вірила в такі поняття як там карма, наприклад, чи може ще щось.

Але після того я суттєво замислилася над питаннями, які раніше мене не турбували взагалі. Ми тоді переживали дуже важкий період в житті.

Мама хворіла, батько від нас пішов, я ще в школі навчалася, а моя старша сестра влаштувалася на ще одну роботу в нічну зміну. І от одного разу вона приносить з роботи велику валізу. Колишні такі, може знаєте, старі коричневі валізи, в них в СССР речі тільки і возили.

Та й от, каже, знайшла коли макулатуру розбирали на роботі. Оля працювала на заводі, де переробляли папір, тому серед маси інших речей, там де і старі книги, журнали, картонні коробки і таке інше можна було знайти що завгодно.

Оля нікому не показала, сказала що погано себе почуває і забрала валізу додому. Ми відкрили її і ледь не зомліли. Вона до самого верху була напакована грошима.

Оля ще кілька днів походила на паперову фабрику, щоб розуміти, можливо хтось загубив, втратив, чи шукає. Але ніхто і словом не зачепив ті гроші.

Зовсім скоро ми зробили мамі операцію, купили велику квартиру і Оля відкрила власну справу. Залишила грошей імені на навчання, проплатила на 4 роки вперед.

У неї бізнес йшов чудово просто, і через кілька років ми вибралися з безкінечних боргів і стали жити як нормальні люди. Я вже закінчувала навчання, коли в Ольги на роботі мала бути дуже важлива і прибуткова зустріч.

Там підписували договір, по якому Ольга отримувала чистими немалі гроші прибутку. Я щиро раділа за сестру, за себе, маму. Але як тільки вона отримала ці гроші все пішло шкереберть.

Оля не спішила їх тратити, наче знала вже куди їх подіне. Вона більше 4 років зберігала ту валізу, щоб потім віддати ті гроші туди, звідки взяла.

Величезна сума в валюті склалася в валізу і Оля кудись повезла ці гроші. Як потім виявилося в дитячий будинок.

Після того дня все швидко прийшло на свої місця, все налагодилося, мама одужала, в мене теж справи стали йти краще, тільки Оля ходила задумлива і посміхалася. Мабуть розуміла, що у всьому має бути баланс.