І я зробила вибір. На користь себе та дітей. Довелося пройти через скандал, благання пробачити і повернутися, шантаж, зрештою, мерзенні образи і слова, які не пробачити вже ніколи

Я нещодавно розлучилася із цивільним чоловіком. У мене троє дітей, двоє від першого шлюбу та спільна з ним дочка. Їй 9 місяців.

Пишу насамперед для того, щоб хтось прочитав і наважився зробити важливий крок у житті, якщо сумнівається чи боїться. Всі три роки нашого спільного життя він не працював, сидів на шиї і ставився до мене по-свинськи. Жодного подарунка, жодної квіточки, вічне «принеси-подай». Зрештою, я почала почуватися не жінкою, а обслугою та ломовим конем.

Запитайте, чому терпіла? Тому що маніпулятор був, а я дуже м’яка людина, довірлива. Багато разів хотіла піти, але він робив усе, щоб я залишалася, сама відчувала провину, ще й вибачалася.

Коли завагітніла, навіть не зраділа одразу, але з його боку посипалися обіцянки, у чоловіка радощів було багато. Я народила дочку. Люблю її дуже, чекала, звісно. Нічого так і не змінилося після цього. Адже десь у глибині душі я знала, що так і буде, але дозволила в черговий раз себе обдурити.

З часом моє обурення зростало, як снігова грудка: вічна картина лежання на ліжку та ігри в телефон врізалася намертво у пам’ять. Допомоги, звичайно, не було жодної. Ні посуд помити, ні сміття винести, навіть погуляти з дитиною жодного разу не сходив. Розмови, звісно, ​​нічим не допомагали.

Ще треба додати, що він мені зраджував. Точкою неповернення стали його поїздки до батьків до іншого міста. Ні, не тому, що ревнощі, образа чи щось інше. А тому, що нам без нього стало жити краще. Не стало дудки, під яку треба було танцювати, налагодився режим у дітей, я стала спокійнішою, впевненішою в собі.

З’явилося трохи часу на себе, хоча б зробити елементарні речі, як манікюр, ванни, макіяж. І ще, коли він приїжджав, все було навпаки: діти погано спали, він лягав спати під ранок, чим заважав усім, почуття постійного роздратування знову не давало спокою.

І я зробила вибір. На користь себе та дітей. Скандал, благання пробачити і повернутися, шантаж, зрештою, мерзенні образи і слова, які не пробачити вже ніколи. Милі пані, не вірте людям, які думають тільки про себе і вічно маніпулюють. Поважайте і любіть себе, не ведіться на провокації, типу, «у мене хворе серце», «ти мене ніколи не любила, брехала».

Ідучи – йдіть: тихо, гордо і з гідністю. Не треба нічого боятися, що залишитеся самі, бо щастя такі стосунки не принесуть нікому. Нема шанувальників? Ну і нехай, обов’язково з’являться. Думайте про себе, займайтеся дітьми та насолоджуйтесь життям, поки є час. І викидайте мотлох з дому та з голови у всіх сенсах. Успіху всім і рішучості!