Інший бік медалі життя, коли виходиш заміж за іноземця

Я знаю, що мрія багатьох дівчат — вдало вийти заміж. Бажано за багатого, і ще краще за іноземця. Щоб одразу стати офіційною громадянкою Європи чи Америки, тим самим піднявшись над тими, хто заздрить та кусає лікті.

Я цього не прагнула. Не уявляла життя з іноземцем. Але так уже сталося. Знаєте, що на вас чекає? Спочатку, а здебільшого взагалі завжди — вважатимуть «дружиною поштою». По суті, жінкою, що продала себе за незмірне щастя жити в добробуті.

З вами не рахуватимуться, не спілкуватимуться. Сім’я чоловіка буде проти вас, і це відчуєте дуже скоро. Так, довкола буде красиво. Так, все ніби гаразд, і є що виставити в інстаграм. Але чи варто воно цього?

Чи готові ви до різниці у віці та менталітеті? Чи готові ніколи не мати можливості пожартувати «українською» або не знайти відповіді на ваш жарт? Чи готові до того, що ви будете третім сортом?

У нас пішли роки на те, щоб навчитися сміятися вдвох, на те, щоб ми навчилися приймати звичаї та традиції одне одного. Роки! На те, щоб його сім’я нарешті прийняла мене. Роки, тільки вдумайтесь.

І це при тому, що в мої 34 роки у мене дві вищі освіти, своя компанія, своя нерухомість на узбережжі Італії, 3 квартири в Україні і стабільний дохід близько півмільйона євро на рік.

Повз мене пролітали сотні дівчаток-одноденок із колишнього СРСР. І я вам скажу, що рівень безграмотності настільки жахливий, що я анітрохи не дивуюсь швидкоплинності таких стосунків. Ну, припустимо, привезуть вас до якогось готелю. Все красиво, поїли, переспали, він купив дешевих брязкальців і відправив додому. Повторилося? – Пощастило. Ні, забий!

Іди і вчись, якщо ти хочеш бути королевою, тобі треба мати що запропонувати королю. Вчіться, дівчата! Нещодавно був випадок. Партнер із бізнесу мого чоловіка «виписав» собі українку. Худенька, почуття стилю, захмарні наміри тощо. Привіз до себе в особняк, оточений виноградниками. А їй нудно. Їй не вистачає тусовок.

У результаті вона сама якось знайшла україномовну пару, що живе неподалік. Зустрілася з ними кілька разів, потім упросила кавалера сходити на подвійне побачення, де чоловік після кількох келихів ляпнув, щось на кшталт «без інтелекту дівчина, звичайно, гарна, але чи надовго тебе вистачить?».

Тобто поки вони спілкувалися ламаною англійською, її рівень інтелекту таким здавався лише через труднощі перекладу. Бажаєте, щоб вас соромилися? Хочете, щоб ховали, бо у світ таке вивозити ганебно?