Він побачив мене на сайті знайомств, але не зміг написати, тому що в моїй анкеті було вказано вікові обмеження.
Того вечора великодньої неділі я повернулася додому не дуже пізно. Заварила чай і сіла на кухні біля вікна з телефоном у руці. А як інакше? Без мобільного телефону нікуди…
У соцмережі на мене чекало повідомлення від незнайомця. Він представився, розповів, що побачив мене на сайті знайомств, хотів би познайомитись. Все б нічого, та тільки років йому було всього 24. За віком він годився мені в сини.
Я була скептично налаштована, але вирішила не прощатися з ним відразу, а поспілкуватися. Чому б і ні? Я жінка вільна, можу собі дозволити спілкування із тим, з ким захочу. Хіба я могла тоді знати, як усе повернеться.
Алекс, так звали мого нового знайомого, виявився дуже інтелігентним та культурним хлопцем, що виділяло його із сірої маси сучасної молоді. Він виявився цікавим співрозмовником. Ми листувалися до пізньої ночі. Під час прощання домовилися списатися наступного дня.
Весь наступний день займалася своїми справами. Згадала про нового знайомого, тільки коли він написав мені в соцмережі. І знову вечір у листуванні. Алекс писав, що я йому сподобалася, і він хотів би зустрічатися зі мною. Я зайшла на його сторінку, з аватарки на мене дивився молодий хлопчик років шістнадцяти.
Я подумала, що хлопчик вирішив пограти у дорослого. Пізніше з’ясувалося, що фото додано давно і йому справді 24 роки. Його, на відміну від мене, не бентежила різниця у віці. Він умовляв зустрітись, а я відмовлялася.
Цього вечора ми трохи поговорили телефоном. Він продовжував просити про зустріч, я відмовлялася. Наступного дня він запропонував зустрітися у кафе, познайомитись та поспілкуватися.
Пообіцяв не турбувати мене більше, якщо після нашого знайомства наживо я не зміню свого рішення. Після тривалих умовлянь я погодилася.
У день зустрічі дощ лив як із відра. Їхати нікуди не хотілося. І дістатися ввечері до мого району з центру було складно. Він зателефонував мені, щоб уточнити час зустрічі.
“Приїжджай до мене”, – я сама не помітила, як сказала це. Він погодився і за годину приїхав. У відчинені двері на мене дивився зовсім молодий хлопчина і посміхався.
Він привітався і зайшов у квартиру. Я не знала, що відповісти, запропонувала пройти до вітальні. Він пройшов, дістав із рюкзака вино та шоколад. Продовжили бесіду за келихом. Дуже швидко ми знайшли спільні теми розмови. Я помітила його погляд на правій руці.
– Ти заміжня? — спитав він, показуючи на кільце.
– Ні, – відповіла я. — Це просто каблучка.
Він узяв мене за руку і притягнув до себе. Ніч, сповнена пристрасті, накрила нас. З першої зустрічі стало зрозуміло, що ми ідеально підходимо одне одному. Вранці він поїхав.
Я подумки попрощалася з ним, вважаючи, що ми більше не зустрінемося. Як я помилялася тоді! Після обіду він зателефонував і сказав, що знову приїде ввечері.
Так почалися наші стосунки.
