Це сталося зі мною 25.02.2020, я зі своїми друзями домовилася поїхати в Прип’ять … Так-так … Те саме згубне місце з радіацією. Імена точно вказувати не буду … Уявімо що мене звуть Аліса, зі мною поїхало парочку моїх друзів, Юля і Таня. Може здатися що їхати трьом дівчатам в Прип’ять, ще й не законним шляхом, буде дивно, і інтригуюче.
Коли ми підійшли до паркану, серце билося дуже швидко і голосно, більше ми боялися за те, що нас можуть зловити, але шляху назад не було. Знайшовши діру в паркані, ми пройшли на територію Чорнобиля …. І тут почалося найцікавіше …
Коли ми йшли вздовж дороги, нам почулися звуки машин … Ми думали нам здалося, але це було не так. Побачивши військову машину, нас накрило, перед очима була чорна стіна, ми просто розбіглися в різні боки, куди побігли дівчата я собі не уявляла …
Мене трясло, мурашки бігали по шкірі, я була в якомусь полі, так як місцевість я не знала, вирішила піти навмання. Я йшла дуже довго, почало темніти, згадавши що тут водяться вовки, мені стало ще гірше, пройшовши ще хвилин 20, я побачила якийсь будинок, зайшовши туди мені стало моторошно … Я чула голоси …
Зібравши всі сили в кулак, я піднялася на другий поверх, побачивши Таню і Юлю я сяяла від щастя! Ми хвилювалися одне за одного, і якби ми не зустрілися, я б навіть не знала як їх шукати! Адже загубитися в покинутому місті, де купа поліції, і військових, так ще й вовків, нам не дуже хотілося …
Через пару годин, ми заснули … Але тут нас розбудило шарудіння і виття … ми зрозуміли що нам настане кінець, якщо ми щось не зробимо! Підскочивши з ковдр, ми почали замикати вхід і вікна, всім що у нас було! До ранку ми так і просиділи біля дверей …
Потім вирішили вийти, трохи походити по місту, і потім повернутися назад, адже залишатися без плану нам не хотілося … Пройшовши трохи по місту … Ми запідозрили щось не ладне … І вирішили повернутися до кордону, повернувшись до кордону, ми вилізли через дірку, і вирішили в найближчі пару місяців туди не приходити …
