Я подарувала сестрі сертифікат на відвідання масажного салону. Це був її день народження, вона б сама собі ніколи не зробила такого подарунка, бо завжди жаліє на себе гроші.
Ввечері того дня вона повернулася додому і вирішила поділитися з нами емоціями. А вони були дуже різні, якщо чесно.Виявляється, Уляна стала свідком дуже неприємної ситуації. Усю увагу в салоні привернула жінка, яка дуже нахабно себе поводила.
Дівчатка з персоналу бігали, в надії задовольнити її, а їй все було не так. Сестра сказала, що зустріла цю пані ще біля вхідних дверей.
Уляна якраз відчиняла двері, щоб зайти, як ця хамка штовхнула її в плече і сказала: “Рухайся швидше, або не стій тут”. Уляна в міру своєї вихованості промовчала, а мені здається, що треба було все ж сказати щось у відповідь.
Вже всередині виявилося, що пані запізнилася на годину і за цей час на процедуру, яку вона замовляла, взяли іншого клієнта. “Ви б почули, який вона скандал влаштувала, доводила, що це не вона запізнилася, а їхній салон чортзна-де знаходиться, кричала, що її чоловік якийсь серйозний бізнесмен, що у нього є зв’язки.
Вона йому подзвонить і він зробить так, щоб салон закрили, якщо її негайно не приймуть належним чином і не відведуть на масаж” — пояснювала нам Уляна, поки ми з мамою з виряченими очима сиділи й слухали її, попиваючи чай.
Щоб не створювати дискомфорт для інших відвідувачів, прохання цієї бунтарки задовольнили. Моїй сестрі “пощастило” бути в сусідніх з нею кімнатах. Весь час, поки їй робили масаж вона теревенила телефоном зі своєю подругою і жалілася на рівень обслуговування, на ту бідолашну жінку, що робила їй процедуру, словом, на все на світі.
Уляна подумки тримала кулачки за ту дівчину, якій так не пощастило обслуговувати такого примхливого клієнта.
А потім, коли процедура закінчилася і та хамка вийшла, вона кинула грошима в адміністратора і сказала, що більше ніколи не прийде у цей салон.
Як тільки вона вийшла за двері, всі з полегшенням видихнули, але виявилося, що вона забула свій шарф. Дівчинка з рецепції вибігла за нею, а коли повернулася, ледь стримувалася, щоб не засміятися.
Потім краєм вуха Уляна почула, що ту жінку настигла карма — колесо машини, що проїжджала мимо, потрапило у глибоку калюжу неподалік тротуару і з ніг до голови облило її брудом.
А я ще того дня жалілася, що так холодно на вулиці для вересня місяця й такий дощ сильний. Це все не просто так… Бог все бачить!
