Карин, кажи швидше що, хто у вас там вагітний?

Віка сьогодні носилася з кімнати в кухню, зазирала в холодильник, то в ванну, то ще кудись. Ввечері її чекала серйозна розмова.

Старша донька мала прийти з чоловіком, менша з університету, та і їй треба новину повідомити дітям. Вона страшенно переживала, тому що те що вона зараз скаже вирішить подальшу долю всіх присутніх.

Ось якраз і донька прийшла з пар. Помила руки, сіла за стіл і якось зачаровано дивилася в вікно, наче не замічаючи хвилювання матері.

Старші теж підтягнулися з тортиком, дивні якісь, теж всі в думках. Віка покликала чоловіка в кімнату і ще раз перепитала, чи варто казати цю новину, чоловік покрутив пальцем біля виска і пішов різати хліб.

Коли всі всілися за стіл, старша донька почала говорити. – Мам, я знаю що тебе це засмутить, адже ти хотіла щоб я світ побачила, для себе прожила, але так сталося, словом, я вагітна, мам.

Я знаю що з моїм здоров’ям буде важко, та нічого, прорвемося. Тут розмову підтримала молодша. -Так вірно Свєтка каже, дітки це ж щастя. -З яких пір, ти ж дітей не любила, хором спитати всі присутні.

– Не любила, а тепер доведеться. -Та не переживай ти, Свєткине дитя тобі ніхто не доручить. – Мам, тат, якщо така мова пішла, словом я теж, це… – Що це, доню, що не мовчи?

Свєта почала голосно сміятися, подивилася на руку на животі в сестри. – Вагітна вона, що ж іще. Від Славка свого, а що він заміж звав, то тепер хай йде, а не носом крутить. Мати коли наливала сік собі, аж присіла.

-Діти, я навіть не знаю як сказати, тут таке. Всі змінилися в обличчі. Кожен придумав собі щось страшне, всі дивилися на Віку і чекала поки вона скаже якусь новину, яка могла б порушити наше щастя, сімейну ідилію.

– Мам, ти що вагітна? Свєтка ляпнула це просто так, щоб посміятися, але всім стало не до сміху. А потім задзвонив телефон, телефонувала подруга Віки, Карина, їй 35, енергії ще, хоч города ори нею.

– Карин, каже швидше що, хто у вас там вагітний? – Яяяя, заридала Карина, двійняяяяя, плакала моя кар’єра. Свєтка розсміялася і поклала слухавку. Вигадка чи ні, судити вам, але і таке буває.

You cannot copy content of this page