З колегами в офісі обговорювали історію, як дівчина забрала з сім’ї чоловіка. Жінки старше 40 років затято цю коханку засуджували, аргументуючи тим, що вона завдала біль дружині та дітям. Як же так, лишити дітей без батька!
А я щиро дивуюся, чому та сама коханка повинна думати не про себе, а про чужу їй жінку, і про якихось гіпотетичних дітей, яких вона ніколи навіть і не бачила. Вона має думати про своє щастя, про свій комфорт.
Якщо чоловік не думає про своїх рідних дітей, про те, як вони зростатимуть без батька, то чому має думати про це чужа жінка? Він вважає за можливе залишити своїх рідних дітей на дружину, не переживає за їх психічний та емоційний стан, не думає про те, як житиме його дружина. То чому ж про все це має думати коханка!
Коли це сказала, на мене озброїлися всі жінки. Але я впевнена, що якщо чоловік іде з сім’ї, значить йому там погано і некомфортно, отже і не тримає нічого. З хороших сімей, де є кохання, гармонія та затишок чоловіки не йдуть. І це все має створити жінка!
І це більше дружину треба звинувачувати, що не змогла створити таку сімейну атмосферу, яка має бути. І не треба говорити, яка погана жінка коханка, що виводить із сім’ї чоловіка та батька. Чоловіки не цуценята безвільні, яких взяв на руки і забрав.
Він сам вирішує йти чи ні. І якщо він не хоче, то жодна коханка його не зможе забрати. Значить, там уже немає нічого, не любові, ні пристрасті, ні спільних інтересів, ні захоплень, ні розуміння, ні душевного тепла, ні затишку. І в цьому винна явно не коханка.
Я вважаю, що про свою сім’ю мають думати чоловік та дружина, а не якісь сторонні люди. Коханка все робить правильно, якщо їй добре та комфортно з цим чоловіком, то вона і робить все, щоб він залишався назавжди з нею.
Одна співробітниця назвала мене злою жінкою. Але зараз у мене другий шлюб, у першому чоловіка у мене забрали. Я вважаю, що тоді, у молоді роки, я зробила багато неправильних речей, що призвело до того, що чоловік пішов. Винна в цьому сама, і точно не коханка. Чи не вона, так інша могла бути на її місці.
Другого чоловіка в мене ще до весілля забрали, в цьому теж моя вина, а потім, через багато років, я повернула його назад. Але це вже інша життєва історія.
