Я живу з сином, розлучена. Вже три роки перебуваю у стосунках із чоловіком.
Зустрілися за досить звичайних обставин: після розлучення я почала більше займатися спортом, додала собі ще один день тренувань на тиждень, щоб якось пережити стрес. Ось на такому додатковому тренуванні й познайомилася з Олегом.
Ми опинилися поряд у залі. Кілька разів він допоміг мені – розвантажити штангу. Закінчили одночасно, вийшли разом. Розговорилися. Розповіла йому, що нещодавно розлучилася, і ще до ладу не прийшла у нормальний моральний стан.
Він розповів, що одружений, є донька. Але із дружиною своєрідні стосунки. Начебто одружувалися вони не за коханням, а за певним договором. Обидва в минулому бізнес-партнери. Дуже багато разом пройшли, колись вирішили, що непогано б зійтися і народити спільну дитину. Вирішили, розписалися, уклавши шлюбні договори, за рік з’явилася донька. Ось така родина вийшла. Бізнес-проект.
І з дружиною весь час не пристрасть була, а саме ділові відносини. У кожного періодами траплялися романи на боці, які особливо не приховувалися. Не сім’я, а не знаю що…
Але не про це. Так сталося, що з Олегом ми почали багато спілкуватися. Він підписався на мене у соцмережах. Почав ставити вподобайки на фотографії. Запитувати у повідомленнях, коли я знову в зал піду. Потоваришували. Якщо день тренування збігався, Олег мене підвозив додому.
Як я в нього закохалася – я сама не зрозуміла.
Просто став він мені зовсім рідним у якийсь момент. Вислуховував про всі мої образи на колишнього. Сам нарікав, що так і не наважився створити стосунки з коханням. Все боявся обману. Одного разу прямо мені сказав, що якби зустрів мене раніше, цей свій шлюб нізащо не допустив би.
– Я, може, вже одружена була тоді, – засміялася я.
– Тоді я б тебе в чоловіка відбив, – серйозно відповів він.
У мене подих перехопило від його відвертості. Я перестала сміятися, подивилася Олегу у вічі, щоб зрозуміти, жартує він чи ні. А він узяв і поцілував мене.
Потім ми освідчувалися один одному в коханні, думали, як же далі житимемо і цілувалися…
Відносини наші розвивалися швидко. Наступного тижня я зважилася на розмову із сином-другокласником. Пояснила йому, що в мене з’явився друг Олег, хочу познайомити їх.
Син поставився до новини з цікавістю, без будь-якої напруги. Олег приїхав, подарував йому великий подарунок. Радості було! Приблизно за місяць Олег оголосив дружині, що хоче жити окремо, та з’їхав до заміського будинку.
На вихідні забирав туди доньку Настю, ми теж із сином приїжджали туди та жили вчотирьох. У решту днів Настя була з мамою, а ми втрьох – я, Олег, мій син Данька – або в моїй квартирі, або в будинку Олега.
Дружина коханого, схоже, і справді особливо за нього не трималася. Неодноразово він повідомляв їй, що залишиться з нами. Вона тільки казала щось на кшталт: “Ви Настю на шашлики забираєте? Мені теж пару шматочків залиште”. Для мене це було дивним, але в житті чого тільки не буває.
Загалом жили ми весь час якоюсь незрозумілою шведською родиною. Вихідні із двома дітьми, будні – з одним моїм сином.
Я Олега кохаю, впевнена у ньому. Данька в ньому бачить авторитета, вони взагалі непогано ладнають. Настя зі мною в нормальних стосунках, з Данькою вони то мирно, то нарізно, але поки вони маленькі, їх просто помирити.
Але я вважаю, що нам час якось визначитися, хто з ким живе. Хочеться, щоб Олег став мені чоловіком, хочеться другу дитину планувати, щоб зміцнити вже наші стосунки.
Три роки чесно чекала на якесь рішення, не витримала і сама почала розмову. Сказала, що не розумію, чому він не розлучиться з дружиною та остаточно не піде до нас із Данькою.
Він відповів так:
– Я тебе дуже люблю, приймаю Даньку, як свого, хочу одружитися. І дитину ще хочу. На все готовий. За умови, що Настя житиме з нами. Житимемо всі вчотирьох, сплануємо третю спільну дитину – тоді я буду спокійний.
Але тут я вже не спокійна.
По-перше, у мене з Настею не настільки щільний контакт, як в Олега з моїм сином. Коханий все ж таки з нами постійно живе, а я Настю бачу тільки у вихідні.
По-друге, хто нам цю Настю віддасть? Навіть якщо буде суд під час розлучення, майже напевно, що дівчинку залишать із матір’ю. Такою є практика. У більшості випадків дитина залишається з мамою, а батько платить аліменти.
По-третє, всіх дітей потрібно якось комфортно розмістити. Це зараз ми у моїй квартирі добре живемо, а якщо туди прийде Настя та з’явиться ще дитина, нам буде дуже тісно. У заміському будинку жити постійно неможливо, бо далеко знаходиться від школи та гуртків.
По-четверте, не так Данька з Настею і дружні. Потерпіти один одного у вихідні – це одне, а жити зі сторонньою дитиною на одній житлоплощі постійно – психологічно складно.
Загалом мені здається, що Олег затіяв велику дурість. Як відмовити його від ідеї забрати до нас Настю – не знаю…
