fbpx

Колеги з театру наговорили про мене дурниць, через це я залишилася без ролі

Минулого року зі мною погано вчинили мої товариші по службі, артисти нашого міського драматичного театру. Вже варто було б і забути, а все аж ніяк не виходить. Я молода актриса, нещодавня випускниця театрального вишу. Чула, звісно, ​​що у театрах усі гризуться постійно як павуки у банці, що за роль готові мало не вбити один одного. Але сприймала це все збоку, як кіно.

До театру мене взяли ще на передостанньому курсі. Великих ролей, звісно, ​​не давали, але робота була. А тут наш головний надовго потрапив до лікарні. І головним став помре (помічник режисера). І що ви вважаєте! Він вирішив відновити старовинну нашу виставу з розповідей Михайла Зощенка, а мені запропонував одну з головних ролей. Ось, думаю, і моя зоряна година прийшла. Я, загалом, розумію, що досвіду в мене мало, але думаю, постараюся, працюватиму як кінь, і тоді піде моя кар’єра в гору, а з нею і зарплата, що теж важливо.

Подруга моя, Ліда попереджала:

— Не радій, мовляв, завчасно! Знайдуться «хороші» люди, позаздрять.

А я вже й текст ролі вивчати почала. Колеги по сцені, щоправда, у вічі поганого не говорили. Ходять, мовчать, усміхаються, навіть вітають. Це ж артисти – вони вміють. А я, дурепа, роль вивчаю, костюми підбираю.

І раптом викликає мене Сергій Борисович, і ніжно так каже:

— Мариночко, я тут подумав серйозно і зрозумів, що наш театр для вас дрібнуватий. Ви ж можете у столиці більш солідному грати. Тож вашу роль віддаю Валентині Сергіївні.

Я засмутилася, звичайно, але так, не дуже сильно. Думаю: треба тверезо на речі дивитися. Валентина то ця вже років 15 у театрі працює, а я хто?

А тижнів за два дізнаюсь випадково від гримерки, що виявляється, Валентина світло Сергіївна до помрежу пішла і придумувала, що я нашим театром не дорожу, а скоро виходжу заміж і переїжджаю до столиці. Ось такі павуки. Коли я про це дізналася, так хотілося також піти на цю акторку наскаржитися, поплакала, звичайно.

А потім думаю, що треба спробувати не брати приклад таких відносин, а постаратися не звертати увагу. Думаю, навіть те, що гример мені розповіла, теж неправильно. Мабуть, хотіла подивитись, яка бійка буде. Може, мене назвуть слабочкою, але бійки не було і не буде. Ось тільки образа залишилася й досі. Думаю, може, тут сповідуюсь і це почуття пройде?

Related Post

Я втомилася бути матір’ю для свого хлопцяЯ втомилася бути матір’ю для свого хлопця

Познайомились із цивільним чоловіком 4 роки тому, з них розходилися на 10 місяців, потім знову вирішили бути разом. За всі ці роки лише місяць тому він таки вирішив жити разом

Не хочу знати про зради, навіть якщо чоловік ходить на ліво, мені це не цікаво, навіщо все псуватиНе хочу знати про зради, навіть якщо чоловік ходить на ліво, мені це не цікаво, навіщо все псувати

У свекра був день народження. Зібралася вся сім’я, і ми з чоловіком прийшли, дітей на мою маму лишили, але і що там лишати по 13 років, це аби рахувалося, лишень

Чоловік як батько – це не вирокЧоловік як батько – це не вирок

Я давно чула теорію про те, що дівчина вибирає собі чоловіка такого типу як батько. Раніше я дуже скептично ставилася до висновків психологів, але життя моєї сім’ї підтверджує їх висновок.