Мій перший чоловік не хотів розлучатися, але жити разом із ним я більше не могла. Коли я зібрала речі та забрала дитину, Валера мені сказав, що я ніколи не буду щасливою, бо я з дитиною нікому не потрібна.
Чесно кажучи, я й не мала жодних ілюзій. Рік я прожила з мамою, а згодом зустріла Андрія. Ми спілкувалися, ходили побачення. Він виявився дуже приємним і дбайливим чоловіком, тож я йому просто довірилася і розповіла про сина.
Андрій сприйняв новину як справжній чоловік. Він пообіцяв, що ставитиметься до сина як до рідного. Ми невдовзі побралися і переїхали до Андрія.
Зі свекрухою я познайомилася напередодні весілля, вона спочатку приховувала своє невдоволення. Але після весілля все стало лише гірше. Коли Ніна Іванівна приходить до нас у гості, вона постійно кричить на Лева і каже мені: “Прибери свою дитину з моєї кімнати”.
Іноді Ніна Іванівна залишається у нас із ночівлею, буває, що їй стає погано, і Андрій просить її залишитися, щоб підстрахувати. Зараз вона прямо висловлює своє невдоволення з приводу мого сина і дозволяє собі надто багато.
Я ніколи не хотіла вступати з нею у конфлікт, але я знаю, що вона думає. Ніна Іванівна ніколи не бажала синові зіпсовану наречену з причепом. Вона – жінка консервативних поглядів. Сама вийшла заміж нецілована і досі вважає, що всі так мають робити.
Також вона думає, що я маю народити Андрію рідного сина, інакше я не маю жодних прав у їхній родині. Тепер Ніна Іванівна взагалі приходить і заявляє, що не хоче бачити нерідного онука в нас удома, поки вона в гостях. Це вже за всі грані пристойного виходить. І що я повинна робити?
Раніше Андрій не дозволяв своїй мамі так розмовляти зі мною, а тепер він їй нічого не говорить. Терпіти таке ставлення я теж не буду. Але я дуже люблю свого чоловіка і не хочу з ним розлучатися через поведінку його матері.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…