Пів року тому мене кинув хлопець, якого я дуже, ну напевно, поважала, цінувала, хотіла бути з ним. Він ніколи нічого не обіцяв мені. Я знала що почуття мої виправдання, а йому було зручно зі мною.
Він шанобливо і тепло до мене ставився, не витирав об мене ноги, приходив коли потрібна була допомога, але його холодність і відчуженість мучили мене.
Він мені прямо сказав, що не тримає мене і якщо я захочу піти – скатертиною дорога. Було боляче це чути.
Я намагалася зробити все, щоб він полюбив мене, в усьому його слухалася, перестала спілкуватися зі своїми численними друзями, хоча він про це ніколи не просив.
Одного разу я собі на біду познайомила його зі своєю сусідкою. Я бачила, як змінилося його обличчя при вигляді її. Він дивився мало не розкривши рот. Та й вона фліртувала, я зрозуміла що все пропало. Але залишалася ще одна надія: у моєї сусідки був хлопець, може хоч це повинно було зупинити мого хлопця?
Ні. Не зупинило. Я помічала як він віддаляється від мене. Врешті-решт він сказав мені, що не може бути зі мною, бо це було б нечесно стосовно мене і моїх почуттів. Я хотіла плакати, але з працею стрималася. Я знала, чому це все відбувається, але навіть не запитала його в чому справа.
Я посміхнулася й обняла його на прощання. Він був здивований, бо знав, якою шаленою закоханістю по ньому я страждала. Домовилися залишитися друзями, адже ми вчилися в одній групі в Інституті.
В цей же день після пар я зустрілася з ним і спільним другом в кафе і все йому розповіла. Той поспівчував. Незабаром до нас приєдналася його дівчина. Я з усіх сил намагалася відволіктися. Сміялася, жартувала. Але, врешті-решт запитала:
– Що зі мною не так?! Чому він так і не зміг мене полюбити? А Ліна відразу його зачепила! Може треба бути трохи непередбачуваною?
І з цими словами я схопила повз проходячого хлопця за руку і запитала:
– Молода чоловік, вибачте за питання. Але от скажіть, якби у вас не було дівчини, ви б погодилися піти зі мною на побачення?
Мої друзі в шоку дивились на мене. Я думала що хлопець цей втече або пошле мене куди трохи далі, але його відповідь вбила мене:
– Знаєте, навіть якби у мене і була дівчина, то я б кинув її, щоб піти з вами хоча б на одне побачення.
Я відкрила рот. Мої друзі захихикали. І тільки тоді я уважно придивилася до хлопця. Він такий красень! Зелені очі, світло-русяве волосся, не худий, але і не накачаний атлет! Жилавий, широкоплечий, в міру високий, прямо ідеальний! Я посміхнулася і представилася:
– Саша.
Він відповів:
– Вова. Вибачте, від вас можна зателефонувати? У мене батарейка на телефоні сіла.
Я дала йому зателефонувати, але як тільки він набрав номер, в кишені у нього щось завібрувало.
Так він дізнався мій номер телефону. Чортів геній! Я думати забула, що якихось пару годин тому мене кинув хлопець. Тому що Вова мене до того вразив, що мені хотілося лише одного: дізнатися його ближче.
Він запитав мене, коли я звільнюся. Я відповіла що через пару хвилин! Ми вирішили влаштувати побачення прямо негайно і він вкрав мене у моїх друзів.
Я дивилася на нього і думала що це все нереально. Занадто швидко і занадто чарівно. Я вирішила взяти все що можна з цього дня.
Вичавити все, до останньої краплі. Гуляли з ним до пізнього вечора і я покликала його до себе.
Після була приголомшлива ніч, я була впевнена, що він піде, але знову ж таки помилилася! Його, як виявилося, настільки зачепив мій метод знайомства та і я сама, що він просто не хотів зі мною розлучатися.
Вранці несподівано прийшли мої батьки – я їх чекала через два дні й була в паніці. Однак Вова так спокійно поставився до цієї ситуації й так легко познайомився з моїми батьками, представившись моїм хлопцем, що у мене геть пропав дар мови.
Батьки були здивовані не менше. Вони знали, що я зустрічалася з іншим, але делікатно вирішили промовчати.
Вова дуже сподобався моїм батькам і вони ніяк не могли попрощатися з ним. У підсумку я сама випровадила його. Він поцілував мене на прощання і сказав що подзвонить.
Потім я здзвонилася з одним і розповіла йому про все що сталося. Той був вкрай здивований моєї легковажності, адже ще вчора я страждала по колишньому. І, як би, між іншим, додав, що моя Сусідка колишнього відшила.
Я здивувалася, що всередині мене нічого не турбує, коли почула цю новину. Я знизала плечима і сказала: Він зробив свій вибір. А я – свій!
На наступний день Вова прийшов за мною в інститут. Всі бачили його, причому і мій колишній теж. Всі були в шоку і шепотілися за моєю спиною, а мені було все одно. Я була переповнена якимось магічним почуттям, я отримувала те, чого мені страшенно не вистачало. Я не хотіла обертатися назад.
Ще тиждень тому, мій колишній почав ходити за мною з відомою піснею: Люблю, не можу, зрозумів лише коли втратив. Але мені було так наплювати на нього! Зараз ми з Вовою вже пів року як разом. Щасливі й любимо одне одного.
Колишній ненавидить мене лютою ненавистю, та й пофіг! Для всіх хорошою не будеш! Всім кохання! Спасибі що прочитали!
