Я вчетверте почала зустрічатися з молодим чоловіком, одним і тим же, але я думаю, це точно востаннє. Коли ми почали зустрічатись, я відчувала, що мій хлопець ще прив’язаний до своєї колишньої (вони зустрічалися рік і 2 місяці). Його дратувало, коли вона з кимось гуляла і таке, природно, мене це теж дратувало, тому що я зрозуміла, що в нього закохалася.
Через деякий час він розповів мені сам про те, що зрадив, і сказав: вирішувати тобі – вибачиш ти мене чи ні. Казав, що просто не втримався. Я його пробачила, потім ми десь місяць чи навіть більше зустрічалися, намагаючись про це не згадувати, у нас все було добре. Він казав, що я вже тебе покохав і ти сама мені потрібна, хоча весь цей час і мені та йому писала його колишня. Йому – як вона дуже його любить, а мені – що я йому не потрібна.
Потім минає ще 3 місяці, і я дізнаюся, що він мені ще раз змінив із нею ж. У мене всередині просто опустилося все, адже мені його колишня написала, що у нас з ним все було, але я їй не повірила, а повірила йому. Потім від людини, яка заслуговує на довіру, вже через 3 місяці дізналася, що це дійсно було. Запитала про це у нього, він усе підтвердив.
Я влаштувала страшну істерику. Говорила, яка вона тварюка і який він козел, що знову зрадив мене. Мені було так погано, що я навіть не помічала, скільки я йому наговорила, і я зрозуміла, наскільки я стала слабкою.
Потім я сиділа, дивилася в одну точку, а він клявся, що такого більше не буде, що це було давно, що вона спокусила його і він не втримався. Говорив, що тільки мене любить. Я, напевно, повна дурепа, але я знову ж таки сказала, що прощаю його, але в душі не пробачила.
Я не знаю що робити. Відвідують думки, що треба кинути його, але я розумію, що без нього не можу. Сказала йому, що якщо ще раз це повториться, я точно не пробачу його і ми точно розлучимося. Я думаю, що такого не буде, але в мене є всі підстави його підозрювати, хоча він присягався, що більше не брехатиме. Порадьте, будь ласка, як бути?
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…