Коли шукала роботу перекладачем, а стала нянею…
У серпні 2018 року я почала шукати роботу. Потрапила під скорочення, як і майже півсотні інших невдах, яким “пощастило”. Спочатку я хотіла тільки роботу за професією. Але перекладачі в нашому місті потрібні не так дуже сильно. Навіть хотіла переїхати в місто побільше: Харків, Київ, але без свого житла там робити нічого: орендна плата буде з’їдати весь дохід.
У вересні почала працювати перекладачем в якості фрілансера, продовжуючи моніторити свіжі вакансії. Але перекладачі не були потрібні. Не знаю, навіщо я зателефонувала за оголошенням “потрібна няня для двох дітей”. Мабуть, втомилася за копійки переводити манускрипти.
Чоловік виявився досить приємним, хоча в квартирі був жахливий безлад. Я запам’ятала першу зустріч з дітьми. Вони ховалися за ногами Олександра, заважаючи йому ходити. Це було і мило, і сумно водночас.
Як пізніше з’ясувалося, він інші кандидатури на посаду няні і не розглядав. Я була першою, хто йому зателефонував. Сидіти з дітьми я стала вже на наступний день. Це було жахливо. Діти ревіли майже безупинно, після відходу тата.
Вони спочатку не хотіли йти до мене на руки, а потім не хотіли злазити, заплакали всю блузку. Через день було трохи краще, діти кричали не так сильно, тому що я принесла дитячі іграшки. Але все ж … діти знову просиділи на мені, кричачи в обидва вуха. На третій день я не хотіла приходити, але прийшла. Чи то дітям набридло кричати, то чи перспектива перегляду мультиків здавалася більш привабливою, ніж невпинне тероризування няні.
За тиждень ми абияк знайшли спільну мову. Я навчилася розуміти, що вони говорили. Якщо чесно, то у мене невеликий бзік на чистоті і порядку, тому я стала одночасно прибирати в квартирі. І мені ще прикріше чути те, що мати тоді ще називала мене нечупарою.
Я сама не помітила того моменту, коли робота і життя перемішалися. Можливо, це почалося після того, як я залишалася з дітьми до самої ночі і вкладала їх спати, тому що батько затримувався. Одного разу я заснула разом з дітьми на ліжку, коли їх колихала. Хоча це важко назвати так: я їх просто обняла і наспівувала спокійну мелодію, щоб пізніше їх перекласти в ліжечка. Не помітила як заснула разом з ними. Дітей вже переклав їх батько.
В один момент все настільки заплуталося, що Олександр попросив мене переїхати до них. Я погодилася. Це найдивніше, що відбувалося зі мною в житті: робота настільки перемішалися з особистим життям, а життя з роботою, що я просто не бачила різниці. Для дітей я тепер більше, ніж просто няня. Для хлопця я не просто дівчина, але ще й не дружина. Для матері батька я хитра “молодиця”, яка хоче охомутать вдівця.
Насправді я дуже люблю дітей, дуже люблю їх тата. Сподіваюся, що він зробить мені пропозицію.
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…