Історія великого кохання. Я прожила 10 років з людиною, з яким у нас були великі почуття. Це не можна просто назвати словом любов. Це було повне взаєморозуміння, любов, обожнювання, нескінченне притяжіння.
Може справа в різниці у віці, між нами була різниця 22 роки. Він розумів всі бажання, щиро, з душею, без докору намагався робити все що я хотіла. Втомилася – відпочинь, не хочеш відпочивати – попрацюй. Але він не хотів дітей, напевно боявся, що життя стане мені нудним.
Він боявся що мене поглине рутина, а він цього не хотів. Я цього не розуміла і пішла від нього.
Ми намагалися починати знову, але я була впевнена, що мені потрібна тиха гавань, пелюшки і сорочечки. Коли я йшла, він сказав – Я буду чекати тебе все життя, навіть якщо знайдеш чоловіка і у тебе щось не складеться, одна або якщо будеш , з дітьми, я тебе чекаю. Так і було. Він чекав.
Він приходив на допомогу, коли важко. Він був як вірний, відданий пес.
Нещодавно він пішов з життя. З часу нашого першого розставання пройшло більше 10 років, я так і не створила сім’ю, не полюбила і не зустріла людину, яка була б такою відданою. Більше того, життя посилало мені такі невдалі стосунки з чоловіками, я розумію – я зробила величезну помилку.
Дівчата, дівчата, якщо бачите що людина життя за вас віддасть, не кидайте його. Не нехтуйте любов’ю, не цурайтесь від коханих!
- Гості приїдуть лише на два тижні, - сказав Степан. - Ну максимум на місяць!…
Ірина витирала пил у спальні та відкрила тумбочку чоловіка. Там лежали старі журнали, зарядки від…
Теплий червневий день. На небі ні хмаринки. Площа біля РАЦСу була заповнена машинами. Повітряні кульки,…
- Віка, люба, ти ж розумієш, що це дуже багато для вас двох? Свекруха, Людмила…
– Тату, ми прийшли. Ти вдома? – гукнула Лариса у відчинені двері й поставила сумку…
Маргарита Іванівна втратила свого чоловіка у п'ятдесят один рік. Перше та останнє кохання. Жили, сварилися,…