Я подзвонив їй через 5 років. Як не дивно, але вона навіть не змінила номер, як ніби чекала. Коли вона взяла трубку, мене всього кинуло в холод. По голосу вона була така щаслива. На тлі сміялися діти.
Після її «Алло» я втратив дар мови. Я не знав, що сказати. Я був радий за неї, але в той же момент розривалося серце. Тоді, 5 років тому, вона говорила, що буде любити мене завжди. Я сміявся над нею, і говорив: «Ти зустрінеш ще своє щастя».
Хоча всередині розумів, що вона не бреше. Але тоді я все одно від неї пішов. Після того, як вона знову сказала «Алло», я скинув трубку. Міцно стиснув телефон в руці.
Прийшло смс. Вона написала: «Привіт! я чекала твого дзвінка. Дуже сподівалася почути твій голос. Але ти злякався, як і тоді. Тепер я сміливо можу вимкнути цей телефон. Я знаю, навіщо ти дзвонив. Дізнатися, чи люблю я тебе. Так люблю. Я не збрехала тобі тоді».
Я спробував їй передзвонити, але номер був недоступний. Дзвонив на наступний день, дзвонив потім ще і ще. Кожен день. Намагався її знайти. Але як слід прохолов.
Зараз мені 39 років. Я один. У мене немає ні дитини, ні кошеня. Тільки все той же номер, що і 15 років тому. Раптом вона подзвонить.
Цінуйте тих, хто поруч, зараз, а не потім!
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…