Хочеться поділитися з вами історією з мого життя, яка, напевно, багатьом виявиться знайомою, і навіть в деякій мірі досить банальною, але все ж. За все своє життя я зробила висновок про те, що ніколи не варто впадати у відчай – любов завжди буде з тобою.
Будучи ще школяркою (але вже старшокласницею), я познайомилася з одним хлопцем, із загальної компанії друзів, якого я раніше не помічала (а точніше він просто зустрічався з моєю подругою :)).
На той момент у мене не було ні хлопця, ні до цього не було будь-яких серйозних відносин. Коли я познайомилася з ним (назвемо його умовно Іван), він вже не був хлопцем моєї подруги і дуже нав’язливо підсапував мене непоганими, скажімо так, залицяннями: квіти, цукерки (але, насправді, не все так класно).
Так, ми почали зустрічатися, і, як не дивно, наші стосунки тривали більше п’яти років, після чого ми з ним розійшлися через те, що я бачила – він мене не любить, а відносин мені хотілося щирих і справжніх.
Так, я, можливо, не хотіла відразу сім’ю, але справжнього люблячого чоловіка хотіла б бачити поруч, що, власне, зовсім не дивно. Після нашого розставання мої думки не сказати щоб стали депресивними, але з цією компанією друзів я стала спілкуватися ще менше, друзі поступово пішли, і я мріяла про справжнє кохання, і більше – про справжнього чоловіка, який би був дорослішим і розумніший за мене.
Але забула сказати про те, що розійшлися ми в найважчий момент для мене (я сильно захворіла, і мене чекала важка операція), а Іван навіть про мене абсолютно не подумав.
Через пару місяців (хоча на той момент я хотіла б відпочити від відносин) я зустріла чоловіка старше мене на 7 років, і що найважливіше – це було кохання з першого погляду.
Зараз він став моїм чоловіком, і це найкращий чоловік на планеті. Чому? Тому що він мене так кохає, що якщо навіть зібрати всю чоловічу любов на планеті – кохання мого чоловіка до мене все одно буде більше.
А я кохаю його. Зараз у нас міцна сім’я і ми мріємо про діток. Так ось, ніколи, друзі, не впадайте у відчай, ви завжди комусь потрібні, просто для цього завжди є відповідний момент в житті.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…