– Ти хворий? Іншого пояснення я просто не можу знайти. От скажи чесно, що у твоїй голові коїться?
Ксенія стояла у дверях кухні, притискаючи до грудей сплячу доньку, і впритул дивилася на чоловіка. Їй хотілося не шипіти на нього, а взяти та труснути його як слід, щоб у його голові все стало на свої місця.
Слово честі, не дорослий мужик з двома дітьми, а маленька дитина. Антон зовсім байдуже спостерігав за її спалахом гніву.
– Я нормальний. А чого ти репетуєш, як різана?
– Справді, чого це я кричу? Може, тому, що дружина про все дізнається останньою? – Ксенія переклала дочку зручніше, молячись, щоб вона не прокинулася і не влаштувала їй веселу ніч.
– Ти брехав мені про затримку на роботі, а сам навчався на посвідчення водія! Ти взяв кредит, навіть не поговоривши зі мною. На мотоцикл!
– А я дізнаюся про це від Паші, який випадково побачив тебе на заправці. Ось і питаю, ти хворий чи як?
– От він трепло, – байдуже промовив чоловік. – Взяв і взяв, чого ти верещиш?
– Ти серйозно не розумієш, що відбувається? У нас іпотека, двоє крихітних дітей, а я в декреті! Ми ледве зводимо кінці з кінцями, а я дізнаюся, що ти в щура береш кредит на мотоцикл? І зараз будуєш придурка, мовляв, що такого?
Антон справді поводився дивно. Вона і так останнім часом його не розуміла, але цей вчинок остаточно вибив її з колії.
Здавалося, що вона з дітьми існує на одній планеті, а він на іншій. І їхні орбіти не перетинаються навіть іноді.
– Ксюшо, ну ти зрозумій мене, – раптово сказав він і навіть спробував її обійняти. – Мені скоро сорок років.
– У мене все життя – це дім, робота, дім, діти, дім, іпотека. Я задихаюся від туги! Мені хочеться нових відчуттів, драйву. Щоб кр.ов вирувала, щоб життя вирувало!
– Кр.ов вирувала і життя вирувало? Спробуй задля різноманітності сходити з дітьми в парк без мене. Ось чистий адреналін, відповідаю!
– Тобто, – уточнила вона. – Ти хочеш відчути драйв, взявши кредит, який нам нема чим віддавати, і купивши мотоцикл? Ти хоч статистику дорожніх пригод знаєш?
– Слухай, вистачить скиглити, – Антон трохи підвищив голос і тут же затнувся, зиркнувши на дочку. – Я ж їжджу акуратно, до матері та назад. Там траса розкішна, – просто пісня!
– Просто пісня, – погодилася з ним Ксенія. Потім розвернулась, пішла до дитячої, поклала дочку в ліжечко, поправила синові ковдру. Постояла хвилину, взяла телефон, вийшла на балкон і набрала свекруху.
Інга Анатоліївна взяла слухавку після третього гудка. Голос у неї був бадьорий, мабуть, жінка ще не збиралася спати.
– Ксюшо, привіт.
– Інго Анатоліївно, – почала вона з місця у кар’єр. – Допоможіть мені. Антон мені брехав пів року, відучився таємно на посвідчення водія. Взяв кредит та купив собі мотоцикл. Ви уявляєте?
У слухавці виникла гнітюча тиша. Потім свекруха сумно промимрила:
– Ксюшо, тобі треба бути мудрішою. Що ти до нього лізеш? У нього криза середнього віку, йому потрібно розслабитися. Не все ж йому вдома сидіти з тобою і розмовляти про дітей. Хлопчику потрібна відтулина!
– Хлопчику? А нічого, що ваш хлопчик узяв кредит? У нас, якщо що, висить іпотека! Мені тепер що, дітей перевести на гречку? Харчуватися святим духом, тому що у тата криза?
– Не перегинай, викрутитесь! Головне, – він зараз щасливий. Збулася його мрія.
Ксенія заплющила очі, задихаючись від гніву. На язиці крутилися тільки погані слова і вона розуміла, що ще трохи, і вона все висловить. Попросила допомоги, називається! Дякую, що не відмовили.
– Я вас зрозуміла, Інго Анатоліївно.
– Ксюша, ти тільки не ображайся. Ти сама подумай, що тут такого? Мотоцикл, не коханка ж?
Вона не стала нічого пояснювати, просто скинула виклик. Трохи подумавши, повернулася на кухню. Антон сидів за кухонним столом, граючи в телефоні.
– Антоне, подумай востаннє! Я тобі обіцяю, якщо ти потрапиш в дорожню пригоду, то я подам на розлучення. Того ж дня! Ти мене почув?
Він усміхнувся, потягнувся і спокійно сказав:
– Почув, тільки зі мною нічого не станеться. Ти дарма панікуєш. Ось побачиш, влітку тебе кататиму, пищати будеш від захоплення і благати ще зробити пару кіл.
Вона нічого не відповіла. Просто розвернулася, і пішла у ванну готуватися до сну. На відміну від чоловіка, вона думала про майбутнє, про дітей та про безпеку. Але він доросла людина і сам зробив свій вибір.
***
Вони познайомилися десять років тому. Одружилися швидко, взяли квартиру в іпотеку. Потім з’явився син Пашка, і Ксенія пішла у перший декрет. З грошима стало туго, але терпимо.
Антон жартував, що з милим рай і в курені. Потім народ илася Аліса. Грошей поменшало, вони стали все частіше лаятися.
Чоловік все частіше кричав, що втомився, що життя минає. Що у всіх друзів нові машини, поїздки на море, тусовки, а в нього – діти, продукти по акції та безпросвітна туга.
Ксенія вмовляла його трохи потерпіти. Діти ростуть швидко, скоро вона вийде на роботу і полегшає. Терпіла його вічне невдоволення, психи, якісь дитячі образи.
Але мотоцикл став останньою краплею. Точніше, сам факт брехні та покупки за її спиною. І якоїсь безладності, чи що? Ніби у нього не було сім’ї, лише існував він один.
Так минув тиждень. Вона розмовляла з чоловіком лише з побутових питань, а він щовечора їздив до матері. Звичайно ж, із надуманих приводів. Жінка чудово знала, що чоловік просто насолоджувався поїздкою.
Того фатального дня, в суботу, Антон поїхав зранку. До обіду зателефонувала Інга Анатоліївна. Голос у неї був такий, що Ксенія відразу не зрозуміла, що це свекруха.
– Господи, Антошка розб ився! Їхав до мене на дачу, і не впорався з керуванням.
– Він живий?
– Живий! Живий, але… Господи, Ксюшо, він у реан.імації. Швидкість була величезна, кажуть, сто п’ятдесят не менше. Лікарі нічого до ладу не пояснюють. Треба їхати в лікарню. Господи, треба щось робити. Але що?
– Зараз приїду.
Вона зателефонувала матері та попросила її приїхати. Спокійно зібралася та поїхала в лікарню. Вона й сама не розуміла, що відчуває.
Мала плакати, молитися всім богам, але всередині в неї застиг нереальний спокій. Їй раптово так стало начхати на Антона, що навіть смішно. Ось, здається, коханий чоловік, а їй просто начхати.
На нього, на його стан та його майбутнє. Вона ж намагалася до нього достукатися, але він вибрав себе та свої хотілки. Що ж, тепер настала її черга вибирати.
У лікарні все було, як у поганому кіно: білі халати, пофарбовані дешевою фарбою стіни, заплакана Інга Анатоліївна. Вони довго сиділи у коридорі, бо йшла опер.ація.
Потім до них вийшов лікар, але говорив сухо і швидко: стан важкий, прогноз обережний, але ймовірність повного пара лічу дуже висока. Антона чекала тривала реабілітація, але гарантій ніхто не давав.
– Диво, що взагалі живий, – додав лікар і подивився на Ксенію якимось байдужим поглядом. А їй раптово стало соромно, що через таких, як її чоловік, цей фахівець змушений був провести в опер.аційній весь день. Через те що комусь начхати на всіх, – головне він.
Інга Анатоліївна вчепилася їй у рукав, без кінця і краю схлипуючи.
– Ксюшо, ти чула? На вас чекає тривала реабілітація. Нічого, ми його на ноги поставимо.
Ксенія акуратно вивільнила рукав, криво посміхнувшись:
– Інго Анатоліївно, я подаю на розлучення, на аліменти та на позбавлення його батьківських прав.
Свекруха здивовано дивилася на неї. Сльози висохли миттєво, очі розширились.
– Ти що? Ти зараз серйозно? Ти у своєму розумі?! Він ще, може, не виживе, а ти його кидаєш? Він може залишитися назавжди інва лідом! Аліменти? Ти хвора?
Ксенія навіть вухом не повела на цю істерику.
– Ви самі були на його боці через мотоцикл! Підтримали його, а не мене. Тому памперси йому міняти будете ви!
– А як він платитиме аліменти? Лікар сказав, що він недієздатним залишиться!
– Значить, платитиме з пенсії по недієздатності, – байдуже відповіла Ксенія. – Мені, чесно кажучи, начхати!
_ А права… Навіщо позбавляти прав?! Навіщо тобі це? Він же батько!
– Батько? Він лежатиме у вас вдома, а не займатиметься дітьми! Він же не думав про те, що батько і в нього маленькі діти, коли гнав мотоциклом?
– Навряд чи він поновить своє здоров’я. А якщо відновить, то коли вони виростуть, зможе подати на аліменти.
– Дорослі діти повинні ж утримувати непрацездатних батьків. Я не дозволю, щоб вони розплачувалися за вибір батька!
Інга Анатоліївна вся тремтіла від гніву та обурення.
– А совість? Совість у тебе є? Ти перед Богом присягалася… Що у хворобі та здоров’ї, пам’ятаєш? Він тебе кохає, а ти…
– А я вибираю себе, як і він вибрав! Він зробив свій вибір у магазині, коли купив мотоцикл!
Вона розвернулася і пішла до виходу. За спиною свекруха ще щось кричала, намагалася достукатися до її совісті, погрожувала, обіцяла, що від неї всі відвернувся, коли дізнаються, яка вона жорстока.
Ксенія йшла, високо підійнявши голову. У неї попереду теж було не солодке життя: вирішення квартирного питання, двоє крихітних дітей, боротьба за аліменти та позбавлення його прав.
Але вона зробила свій вибір, як і Антон. Як кажуть, – за що боровся, недолугий!
Як ви вважаєте, слушно вчинила Ксенія, чи перегнула пвлицю? Пишіть свої думки в кометарях, ставте вподобайки!
