– Вірочко, сонечко, до нас за два дні приїжджає моя сестра.
– Одна?
– Ну, як вона може приїхати одна, у неї чоловік, діти. Вони на два тижні. Більше їм нікуди вибратися. Родичів близьких немає.
– Все зрозуміло. Ти не міг їй відмовити. Вітаю!
– Як я відмовлю? Танька ж моя сестра!
– Андрію, ти хочеш повторення торішнього? Мені після їхнього від’їзду потрібна була відпустка! Моральна відпустка! Ти пам’ятаєш, як ми переклеювали шпалери після них?
– А мої щоденні прибирання, приготування, пакети із продуктами. Моя вкрадена косметика, зламаний телевізор, комп’ютер, на який напали віруси. Це так просто прозвучало від чоловіка твоєї сестри, що ніби то був не троян, а ангіна!
– Добре, що банківських програм там не було. Скільки сил та нервів. А твоя мати? Вона дзвонила щодня Танюші, оскільки її телефон працював лише з гучного зв’язку, всі все чули.
– Чи добре годують, чи чисто, а як там дітки, а розваги, а супермаркети, подарунки. І мене не соромилися обговорювати. І завжди нагадували, що квартира не моя.
– А якщо не моя, то можна все! Можна брати мою косметику, одяг, ноутбук, коли зламався комп’ютер. Можна критикувати мій смак, мою їжу. Можна не прибирати після себе, бо у них відпустка. А ванна кімната? Постійно зайнята, постійно волога.
– Косметику я тобі купив, Таня помилково напевно взяла. А решта… Танька завжди так поводиться, вона і мене критикує.
– Так поводиться? Я її бачила двічі в житті. На нашому весіллі і в минулий її приїзд. Третього я не перенесу! На нашому весіллі вона теж залишила свій відбиток.
– Я дуже намагалася не вступати в конфлікт, а тепер боюсь – не витримаю. Квартира твоя, але я все терпіла! Приймай своїх гостей сам!
– Ти про що?
– Я поїду на час відпустки сестри до бабусі. Це і моя відпустка теж, я маю право провести її, як хочу!
Допоможу їй, вона давно хотіла зробити косметичний ремонт, змінити фіранки.
– У нас гості, а ти мене кидаєш? У тебе ж відпустка, вона якраз розраховувала на це.
– Гості твої! Мене вони вважали за безплатну робочу силу. Можна навіть сказати, що я їм платила. Продукти купувала я! І не кажи, що ти вкладався! У тебе грошей навіть на комуналку забракло.
– Ти не можеш мене покинути!
– Я тебе не кидаю, я їду допомагати бабусі. Просто це дивним чином збіглося з приїздом сестри. Квартира твоя, гості твої.
***
Віра ретельно збирала свої речі, – одяг, білизна, косметика, свої нові креми, шампуні.
– Віро, ти мене кидаєш? Ти зібрала усі свої речі. Ти йдеш?
– А ти боїшся? Злякався? Бояться треба твою сестру. Раджу прибрати комп’ютер, а краще заховати його. Зараз я просто поїду до бабусі, але наступного разу піду назавжди.
– Я зрозумів, наступного разу не буде. Я відмовлю їй, але зараз давай разом переживемо її відпустку.
– Обіцяєш? Це добре. Але мені треба до бабусі. Вона на мене чекає, а ти чекай на своїх гостей!
***
Тетяна здивувалася. Їх не зустріли, тобто зустріли, але не так, як вона очікувала. Стіл Андрій організував, але без витребеньок, а далі запропонував готувати самим.
У будинку не було комп’ютера, тільки чоловічий шампунь у ванній, повна відсутність косметики та одягу Віри. Тані це не сподобалося. Ніхто не служив їм, ніхто не розважав дітей. Було нудно.
Андрій рано-вранці йшов на роботу, приходив пізно. Йому доводилося готувати та прибирати. Всі принади життя з гостями, які рік тому дісталися Вірі, тепер випробував він.
Тетяна скаржилася матері, та нічого зробити не могла. Якось вона зателефонувала невістці.
– Я у відпустці! Кожен проводить її, як вважає за потрібне. Я не служниця! Про гостинність я знаю, але терпіти хамську поведінку вашої дочки не буду!
– Та багато ти про неї знаєш, щоб обговорювати!
– Ось саме. Бачила двічі! І обговорювати її не збираюсь.
Чоловік Тетяни нудьгував і перший не витримав. Сім’я зібралася та поїхала.
Віра повернулася за кілька днів. Наступного разу Андрій відмовив сестрі. Порада зупинитися у готелі Тетяну не влаштувала. Вона вирішила знайти інше безплатне місце для відпочинку, – рідні ж багато…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
