Квартиру він залишив дружині за моїм наполяганням. У ній вона зараз продовжує жити з своїм коханцем

Перший одружений чоловік був у мене в 16 років, йому було 20, він одружився відразу після школи зі своєю однокласницею, народили дитину. Але чомусь я йому сподобалася.

В той момент я взагалі погано розуміла, що до чого. Але трапився невеликий роман, і мені – юній дурепі навіть гордо було від усвідомлення того, що він мені віддав перевагу , а не своїй дружині.

Причиною розлучення я не стала, та й не думала я тоді про це. Було просто кілька побачень, потім умовлянь моєї вчительки мені вистачило, щоб викинути з голови цю дурь.

Наступний одружений чоловік з’явився у мене в 24 роки. Йому було всього 29, але у нього вже була сім’я, 2 дітей (правда, в іншій країні). Ми були з ним разом 4 роки, сходилися, розлучалися, він був дуже забезпеченим чоловіком, купив мені квартиру. Я до нього дійсно дуже тепло ставилася, поважала, багато чого в нього по життю навчилася.

Зрештою ми розлучилися, пройшло це розставання для мене досить легко. Якось швидко перегоріло. З дружиною він заради мене не розлучився, хоча у мене були такі бажання (знову ж таки, про її почуття я не думала взагалі). Правда, потім я випадково дізналася, що він все-таки розлучився і одружився на іншій.

Третій одружений чоловік трапився у мене буквально відразу ж після розставання з попереднім. Він був роки на два молодший за мене. Це було на роботі, причому він мене фактично згвалтував, коли ми всім офісом вирушили відпочивати на теплоході.

Знаєте, такі спільні робочі п’янки-гулянки. Тобто це не було насильство в чистому вигляді, я була нетвереза ​​і слабо відбивалася, а перед цим ліниво фліртувала.

Потім у нас зав’язався роман (знову ж з мого боку особливої ​​закоханості не було), а потім, що цікаво, ми разом з ним створили спільну фірму, де обидва були власниками. І працювали разом років 7-8, причому роман припинився, ми підтримували дружньо-робочі відносини, але його дружина весь цей час страшно ревнувала (це я знаю точно) і була абсолютно нещасна.

У підсумку наша фірма зруйнувалася, я знайшла іншу роботу, наші шляхи-дороги розійшлися. З дружиною він розлучився знову ж таки не з моєї вини. Одружився з іншою дівчиною (я з нею знайома), народили двох дітей, і коли ця друга дружина була вагітна другою дитиною, приходив до мене і скаржився на життя, говорив, що все набридло і хоче піти (не до мене, а взагалі кудись небудь).

Я йому сказала, що якщо піде від вагітної дружини, то я його більше в своєму житті бачити не хочу ні в якому вигляді.

Але я була така правильна, тому що в цей момент вже була заміжня. Ця людина (назвемо його колишній чоловік) був на 7 років молодший за мене, і на цей раз його відхід від першої дружини був викликаний бажанням бути зі мною.

Я не наполягала на їх розлученні, ми з ним зустрічалися в мене вдома, причому у його дружини в цей момент теж був коханець, і ми всі про все це знали. Тобто було таке тихе мирне паралельне співіснування двох пар. Але в якийсь момент моєму колишньому чоловікові, мабуть, набридла абсурдність ситуації, він несподівано зібрав валізу і якось увечері з цим чемоданом з’явився до мене додому.

Виганяти його сенсу не було, тому що, як мені здається, він єдиний з нас тоді прийняв вірне рішення. Квартиру він залишив дружині за моїм наполяганням. У ній вона зараз продовжує жити з тим своїм коханцем. Одружилися вони чи ні, я не знаю.

Ми прожили з чоловіком 15 років, одружилися приблизно через 8 років цивільного шлюбу. Причому мені довелося на цьому наполягати, тому що хотілося вже називати когось чоловіком офіційно, а він одружитися вдруге не дуже-то і хотів. Але довелося.

За цей час у мене була позаматкова вагітність, мені вирізали трубу, з ЕКО не вийшло. В результаті дітей немає. З чоловіком у нас були чудові стосунки, ми розуміли одне одного з півслова, але врешті-решт стали кращими друзями, і близькість з ним стала виглядати (у всякому разі для мене) чимось кошмарним. Неначе спиш з кровним родичем – щось типу інцесту.

Останні 2.5 – 3 роки спільного життя близькості просто не було. Я йому довіряла абсолютно, і сама не зраджувала. Мені було достатньо звичайного людського тепла, якого у нас завжди було в достатку.

І ось півроку тому якраз перед Новим Роком він прийшов після корпоративної гулянки і сказав: “Кохаю іншу, йду до неї, більше не можу”. Вона на 17 років молодша за нього (йому 41, їй 24), і вдвічі молодшої за мене (мені 48), роман у них триває близько 2 років. Але що найцікавіше, в перший раз вони переспали 7 років тому, коли вона була у них на роботі на практиці і коли ми тільки що офіційно одружилися. Тобто їй було 17 років.

(А тепер згадайте мій вік, коли я перший раз переспала з одруженим чоловіком – на початку моєї розповіді). До речі, про педофільських замашки мого чоловіка я і не підозрювала. Загалом, після першого разу у них далі відношення не пішли, вона була заміжньою років 5-6, розлучилася, а потім повернулася працювати в офіс до мого чоловіка.

І їх “неземне кохання” розгорілося з новою силою.

Перед Новим роком у них був великий скандал (як мені розповів пізніше мій колишній чоловік, з яким ми зараз знаходимося як би в дружніх стосунках), і я так зрозуміла, що він був поставлений перед вибором, який був зроблений не на мою користь.

Я йому сказала “щасливої ​​дороги” і мирно відпустила. Поїхала на пару днів до мами, дозволивши спокійно зібрати речі.

І ось після 15 років, як мені здавалося, щасливого сімейного життя я залишилася одна в 48 років. Дітей немає. Матеріально забезпечена, і в тому числі завдяки допомозі з боку мого колишнього чоловіка.

Про свої страждання після нашого розставання розповідати не буду – тут і скрізь на жіночих форумах про це багато говорять, все дуже схоже. Зараз пройшло півроку, життя завмерло, бачити нікого не хочу, залишилася тільки робота, чоловіки дратують.

Після нашого розставання я сильно схудла, майже повернула старі форми, залишилася досить привабливою, на свій вік не дивлюся. Але тепер не хочу ніяких близьких стосунків ні з ким. А якщо коли-небудь захочу, то одружені чоловіки – це безумовне і однозначне табу.