Ми знімаємо невеликий приватний будинок в господарки. Бере вона не багато, та і не так здає будинок для того, щоб грошей заробити, а більше щоб за будинком дивилися, та стару собаку годували.
Ну і так, по дрібничкам, города пропололи, квітник доглянули, хатину підмастили. Знімаємо давно, вже якщо чесно рік 3, як не більше.
Цього року діти пішли в садок, обидва, у них різниця в 11 місяців, тому я з полегшенням видихнула, адже тепер могла спокійно займатися справами.
Але разом з тим, не закинула город і господарство, а ще влаштувалася, на роботу на пів ставки. Словом, справ менше не стало в мене аж ніяк. І тут я дізнаюся, що хазяйка будинку приїздила без нашого дозволу і заходила в будинок, перевіряла чи помитий посуд, чи речі в шафах складені нормально.
І про це все мені розповіла сусідка, уявляєте? Я в шоці, чесно, бо я рахувала, що якщо ти здала будинок в оренду, то будь ласкава май терпіння не сунути ніс туди, де тебе не має бути. І якби ж то стара жінка, так ні, молода людина, в самої діти, робота, а туди ж, буде мене вчити коли мені посуд мити.
При цьому, не хочу звісно виправдовуватися, але я не рахую себе поганою господинею. Кінець-кінцем у мене 2 дітей, тому звісно ж я не встигаю часом виконати якісь задачі.
Так це ж не значить, що той посуд стоїть там місяцями, всього кілька кружок і тарілок. Але ситуація з шафою мене взагалі обурила.
Якщо ще посуд можна побачити, ну так, не помитий, то лізти в чужу шафу, мені б таке і на думку не спало, а вона добре видивилася, що в мене речі там погано виправні,в шафі.
Це їх нюхати треба було,чи що. Слр6, відчуваю, що зовсім скоро нам доведеться шукати собі нову оселю, бо я не люблю коли порпаються в спіднь0му.
А якби там гроші лежали? Чи прикраси? На кого думати, на рідних? От тобі і зйомна квартира.
Валентина Семенівна давно жила сама. Син Євген пішов із життя, не доживши до шістнадцяти років.…
Той день, коли мама стала на ноги, став найщасливішим для Віктора. Він був важким підлітком.…
- Це моє останнє слово! Ти, доню, ображайся скільки завгодно на батька. Але за Юхима…
Льоша нарешті заснув, затихнув за дверима дитячої. Віра вийшла з кімнати, тихо прикрила за собою…
Долоні тремтіли, а серце шалено колотало, але Люба вже все вирішила. Вона набрала номер майстра…
Світлана пам’ятала той день так чітко, наче він був учора. Тоді вони з Русланом шукали…