У нашому дворі чимало дітей-дошкільнят. Галасливі, дикі, в загальному – звичайні діти. Але сьогодні вони расшумілись сильніше звичайного.
Спіймали кота і давай його тискати, тягати і трясти, не даючи на землю зійти. Побачивши це неподобство, повз пройти я не змогла. Підійшла, вмовила кота відпустити, пояснила, що так робити не потрібно, показала на особистому прикладі, побултихавши в повітрі тих, хто погодився.
Начебто, зрозуміли. Мамашки, правда, в захваті не були, але і з ними діалог більш-менш вдався, постаралася все пояснити.
Повернулася додому, зайнялася своїми справами. І раптом чую:
– Людо, не муч кота!
Ті самі дітки, з якими я говорила, щосили намагалися переконати девчулю, щоб відпустила нещасну тварину. Більше кричали, ніж пояснювали, ясна річ …
Але ж у них вийшло! Повторюючи за мною, затягали, затискали дівчинку, все сказали, як треба. І вона зрозуміла. Тепер котик спокійно сидить на трубі, ніхто його не ганяє, а у мене на душі світло від того, що п’ятихвилинний урок не пройшов даремно.
Не мучте котиків, бережіть тварин!
- Я просто хочу справедливості, мамо! Поверніть мені суму, яку ви витратили на навчання Максима!…
Анфіса стояла біля плити й мрійливо думала про те, що зараз вона могла б сидіти…
- З чим завітав? - Оксана перегородила дверний отвір, навіть не думаючи відступати. - Оксаночко,…
- Розлучаємося? Чому? - Він щиро розгубився, переводячи погляд зі столу на неї. - Вероніко,…
— Нехай за тобою доглядає той, кому ти квартиру подарувала. Слова повисли в повітрі тісної…
- Ну що ти упираєшся? Хіба я багато прошу? Ти що, навіть такої дрібниці для…