Другий рік одружена, до шлюбу були разом три роки, дітей поки що немає. Майже з самого початку мене напружував один момент!
Це подарунки батькам Андрія на всякі свята, і той факт, що більшість подарунків оплачував він, але дарувалися вони від імені Андрія та його сестри!
Андрій казав, що у Лізи чоловік, двоє дітей, у них стислий фінансовий стан, тому скільки Ліза може, стільки й вкладає.
Дні народження, Новий рік, коротше – всього шість подарунків на рік. Вартість подарунків коливається від тисячі до дванадцяти тисяч гривень.
Дарували свекру рибальський набір за шість тисяч, Ліза дала тисячу, решту з Андрія, але дарували від обох!
Свекруха просила оплату послуг ювеліра, та половини грама золота, знову така сама історія: Ліза виділила дві тисячі, з Андрія решта – десять!
Але бідолашна Ліза виявилася зовсім не бідною! Машина у них була нормальна, але вони ще краще автомобіль купили. То кондиціонери встановлюють, то місце купують на паркінгу. Так живуть люди, що потребують?
Мене почали напружувати ці подарунки! Або навпіл – це чесно, або кожен хай дарує сам від себе! Ліза постійно ниє, як погано живе, але історія їх покупок та придбань, просто кричить про інше.
Звичайно, з такою економією тільки на подарунках для батьків, можна кондиціонер без проблем встановити.
Остаточно мене вибісив останній Новий рік! Свекри зібралися відзначати це свято не вдома, тож попросили фінансово підтримати їх поїздку.
Ліза дала дві тисячі, Андрій одинадцять. Конверт із тринадцятьма тисячами Ліза та Андрій вручили батькам разом, знову ніхто не згадав, що внесок Лізи мінімальний.
Перед річницею весілля батьків, Ліза заговорила про новий телевізор для них. Вони мають великий телевізор, але старенький. Ліза вирішила ощасливити їх новим, зі смарт-тв, та іншими досягненнями сучасності.
Знайшла вона якийсь за чотирнадцять тисяч, скинула посилання на нього Андрію і перевела свій внесок у подарунок — чотири тисячі гривень.
– Ні! – сказала я чоловікові. Досить! Повертай їй гроші! Мамі — квіти та сертифікат у магазин косметики, татові — гарну пляшку, та сертифікат у рибальський магазин!
– Ліза нехай сама подарунки купує! Скільки можна? Добре ж вона влаштувалась, постійно до твоїх подарунків підмазується!
Андрій знову почав про бідну Лізу: ось, дзвонила, казала, що дитина хворіла, вона майже десять тисяч на лікування витратила.
– Виходить, лікувала платно? Якщо є гроші лікувати дитину платно, то проблем із грошима немає! – відрізала я.
Повернення чотирьох тисяч, та відмову спільно купувати та дарувати телевізор, Ліза сприйняла болісно. Зателефонувала, почала з’ясовувати, чим образила Андрія, що з ним сталося.
– Нічого, — відповів їй Андрій, — я подумав і вирішив, що сам купуватиму подарунки, і ти теж сама купуй!
Ліза навела декілька аргументів на користь спільних подарунків. Андрій нарешті зізнався, що справа в грошах.
– Набридло, що більшість подарунків оплачую я!
– А хто має оплачувати більшу частину? Я? – запитала Ліза. Ти ж чоловік, і дітей у тебе поки що немає, грошей багато, це мені треба на те, на це…
– Мені також треба на те й на це. Хочеш дарувати телевізор? Даруй, але на мене не розраховуй!
Ліза кинула слухавку!
Свекруха на тридцять шосту річницю весілля отримала два букети квітів, сертифікат, та набір із шампуню та гелю для душу. Свекор отримав пляшку, сертифікат у рибальський магазин, запас шкарпеток та пивний кухоль,
Один із букетів, пляшка та сертифікати — подарунки Андрія, інше принесла Ліза.
Хай живе економія! Як вважаєте, справедливо я вчинила? Повинно бути таке свинство між рідними?
