Любов Дмитрівна працює викладачем в університеті. Вона хоче доопрацювати ще рік і переїхати до нас із чоловіком, щоб на старості років було кому за нею доглянути. Свекруха у мене хороша, за всі роки подружнього життя вона ні в чому не дорікнула мені. Можливо, мені пощастило, бо Любов Дмитрівна живе у невеликому містечку за 300 км від нас.
Ми не дуже часто бачилися зі зрозумілих причин, одну свекруху в дорогу страшно відпускати, а в самих робота, діти. У минулому році чоловік їздив із сином до бабусі на канікули, вони трохи там побули, Сашко розповів синові про своє дитинство, вони пожили у свекрухи два тижні. Після таких візитів свекруха стає ще добрішою, надсилає подарунки на свята, останнім часом пересилає гроші, щоби ми їх витратили на те, що необхідно.
Свекруха ніколи ні в чому не потребувала. Вона працює у хорошому виші і нікого не забезпечує. Чоловік став самостійним і почав працювати одразу після закінчення університету. На весілля свекруха подарувала синові квартиру в столиці, там ми й стали жити, а коли син підріс, стало трохи тісно в одинушці, але краще ніж нічого.
Подруги мені постійно кажуть, мовляв, тісно, Олено, треба розширюватися. Чоловік хоч і працює, але грошей ми ще не назбирали на житло більше. А ця квартира належить свекрусі. Хоча ми могли б продати цю квартиру та купити двокімнатну згодом, Сашко вважає, що це не його квартира, і він не має права нічого вирішувати.
І ось Любов Дмитрівна вирішила все майно у своєму місті продати та купити трикімнатну квартиру у нашому місті, щоб ми всі разом там жили. Мовляв, онукові кімната, нам із чоловіком і їй, зрозуміло.
Я вже намагалася поговорити зі свекрухою і сказати, що це дуже погана, м’яко кажучи, затія. Ми рідко бачимося, у нас різні звички, ну не уживемося ми всі разом. Але вона хоче бути ближчою до дітей, і все тут.
Вона надихнулася прикладом своєї подруги. У тієї подруги мама старенька, вона живе у селі, і подруга свого часу її не забрала до себе в місто, а тепер боїться, щоб нічого не сталося. Ось свекруха і вирішила полегшити нам карму, так би мовити.
І коли я сказала, що краще їй оселитися в окремій квартирі, вона обурилася і сказала, що в новому місті нікого не знає, і в однокімнатній квартирі без друзів і родичів їй буде самотньо.
