Мама дуже вибірково дарує подарунки онукам. Дітям сестри завжди дістаються дорогі гарні подарунки, мої ж діти отримують якусь копійчану дрібничку. Мені це дуже не подобається, і діти теж вже в тому віці, коли розуміють різницю між дешевим конструктором і дорогим набором Лего. Але у мами є своя незнищенна логіка – сестра виховує дітей одна.
Загалом, якщо не знати ситуацію, то можна одразу ж стати на бік мами. У мене повна сім’я, а сестра у розлученні з двома дітьми. Очевидно ж, хто більше потребує допомоги. Але не так.
У мене з чоловіком двоє дітей – хлопчик та дівчинка восьми та шести років. Ми обидва працюємо, виплачуємо іпотеку і ще примудряємось щось відкладати на щорічну відпустку, бо дітям показано щорічно їздити на море. Грошей у нас в сім’ї завжди впритул, особливо зараз, коли в нашій сфері зневіра та криза.
Але зараз ще нічого, начебто ситуація виправилася. А рік тому чоловік узагалі залишився без роботи. Ось тоді було дуже скрутно. Але й тоді ми видерлися самі, не просили ні в кого допомоги. Та й у кого просити? В мене мама на пенсії, батьки чоловіка ще працюють, але в нього ще є молодший брат, якого треба ще довчити в університеті. Тому все самі.
Тепер про сестру. Вона насправді в розлученні та виховує двох дітей. Має двох синів семи й восьми років. При цьому сестра не працює, тому що займається вихованням та розвитком дітей. Як вона виживає? А її повністю забезпечує колишній чоловік.
Сестра вийшла заміж за дуже небідного чоловіка, але вірністю він не вирізнявся. У результаті сестрі набридло це все, і вона подала на розлучення. Чоловік вчинив більш ніж благородно – відписав на дітей трикімнатну квартиру, в якій вони жили, сплачує щедрі аліменти на дітей та утримання колишньої дружини. Вони одразу вирішили, що краще буде, якщо вона присвятить себе дітям, а матеріальне питання він візьме на себе.
Також разів зо два-три на рік сестра з дітьми їздить на гарні курорти. Відпочинок їй забезпечує все також колишній чоловік. На ній та дітях він не економить, треба сказати. Сама сестра теж давно не пам’ятає, що таке економити.
Загалом, не найгірша ситуація у моєї сестри, правда? У чомусь я їй заздрю, звісно, у нас таких фінансових можливостей немає і невідомо, чи будуть. Але є там і свої певні мінуси, звісно, що тільки вилізуть вони не зараз, а в майбутньому. Але скільки я із сестрою на цю тему не розмовляла, вона проблеми не бачить.
Але повернемось до нашої мами. Так ось вона, знаючи, яка ситуація у нас, яка ситуація у сестри, все одно вважає, що саме сестра та її діти потребують допомоги та підтримки.
– Мамо, це ж смішно! У сестри та її дітей все є, там колишній чоловік їх повністю упаковує!
– Та що ти розумієш! Думаєш, їй так просто виховувати дітей одній? А дітям без батька як живеться? У вас повна сім’я…
Всі ці мамині заяви про важке життя сестри просто не містяться у мене в голові. Зрозуміло, що сестра їй регулярно скаржиться на те, як вона втомилася одна з дітьми, але й своя голова у мами на плечах теж бути винна, правда ж? Вона бачить, як сестра живе, як одягає дітей, із якими іграшками вони грають. Але все одно – діти сестри нещасні, їм дорогі подарунки. А мої діти щасливчики – їм усяку нісенітницю.
Питання не в тому, що мені шкода маминих грошей. Але наші із сестрою діти спілкуються. І у моїх уже виникають питання, чому бабуся їм дарує одні подарунки, а тим онукам інші. Як мені це пояснювати? Чи просто заборонити дітям спілкуватися, щоби не виникало зайвих питань? Не хочеться до цього доводити, але якщо мама не припинить, доведеться. Не хочу, щоб мої діти почувалися обділеними.