Мама купила моєму синові морозиво, а потім виставила за нього рахунок
У нас із мамою з дитинства були погані взаємини. Ми постійно лаялися з будь-якої нісенітниці, тому я завжди мріяла швидше з’їхати з дому.
Але навіть після мого переїзду ми примудрялися сваритись на відстані.
Коли я вийшла заміж, стосунки з мамою почали налагоджуватися. Вона стала менш вимогливою до мене і терпимішою. Менше лізла в моє життя і навіть підтримувала мене у моїх починаннях.
Після появи дитини наші стосунки із мамою стали майже ідеальними. Вона усіляко допомагала мені з дитиною, а я, своєю чергою, прислухалася до її порад.
Ми настільки рідко лаялися, що навіть тато не міг повірити у те, що відбувається. Але, звичайно, це було тимчасово.
Коли настав час віддавати сина в садок, я знову пройшла через усі сутички з мамою. Попри те, що дитині було вже три роки, мати вважала, що їй рано відвідувати садок.
Я ж була іншої думки, але мама не здавалася. Вона наводила мені в приклади різні ситуації, які могли статися з дитиною в саду, лякала страшними історіями та, звичайно ж, говорила, що дитина часто хворітиме.
Після чергової такої розмови я сказала:
– Мамо, якщо ти так проти, бери тоді й сиди з ним сама. Мені працювати треба, ми на одну зарплату не впораємося.
Несподівано для мене мама погодилася. Я не повірила їй, тому перепитала кілька разів. Мама підтвердила свої слова, а я пообіцяла, що ми обміркуємо це разом із чоловіком.
За кілька днів син вперше був залишений із бабусею на цілий день.
Я припускала, що побачу її незадоволене обличчя, коли прийду за сином, але мама мене здивувала.
З порога мама почала розповідати, що в нас син взагалі не вихований і не слухає бабусю. Далі пішли розмови, що нам варто зайнятися його розвитком, адже він нічого не вміє.
А після лекції про те, які ми погані батьки, мати передала мені чек за морозиво. Я взяла його і спитала, навіщо він мені.
– Це ми пішли гуляти й Льоша випросив морозиво. Я його бажання оплачувати не збираюся, на ці 30 гривень можна купити буханець хліба.
Я не здивувалась, адже мама завжди була така. Коли я вступила до університету і приїжджала додому на вихідні, вона виставляла мені рахунок за продукти, з’їдені поки я була вдома.
Мене настільки це роздратувало, що в ситуації з морозивом я не змогла стримати свої емоції.
Я почала говорити мамі про те, що морозиво за 30 гривень – це не таке велике “бажання”, і бабуся, яка дарувала онуку подарунок лише на народження, могла б від себе купити насолоду. Мама, звичайно ж, була не згодна зі мною.
– І взагалі, було б чудово, якби я до вас приїжджала, а не ви привозили Льошу до мене. Він сьогодні мало на шпалерах не намалював! Переклеювали б самі, – заявила мама.
– Ти знаєш, було б чудово, якби ти взагалі більше не приїжджала! Ми якось самі впораємося, – відповіла я мамі, і ми вийшли з квартири.
Весь вечір мене не полишала думка про те, що мама пошкодувала для онука 30 гривень на морозиво. З того дня я з мамою не спілкувалася.
Вона написала смс, що й так утримувала мене все життя, тож витрачатися на онука не збирається.
Я не відповіла їй нічого і просто вирішила на якийсь час дистанціюватися, а потім все ж таки відновити мінімальне спілкування з мамою.
Сина ми все-таки влаштували в садок. Коли мама дізналася про це, влаштувала новий скандал, звинувачуючи мене, що я погана мати.