Мама нас сильно підставила, а потім ще на нас і образилася, коли ми їй на це вказали. Типу, ми її дорікаємо тим, що взяли бідну пенсіонерку на відпочинок.
Але мама не бідна, а дуже хитра пенсіонерка. Дитину сестри вона за свої гроші на відпочинок вивезла, ще й увесь час із нею проводить, хоча обіцяла допомагати нам.
Ми з чоловіком – молода сім’я. У нас є дитина п’яти років, яку ми вперше зважилися взяти на відпочинок. Раніше не ризикували, тому що акліматизація і дорослим важко дається, що вже казати про маленьких дітей.
У цю відпустку ми теж навряд чи поїхали, якби не вмовляння мами. Це вона наполягла, що дитині потрібне море та сонце, та й самим нам відпочити не заважає.
Зворушлива турбота, нічого не скажеш. Ми з чоловіком давно мріяли виїхати на море, але спочатку на іпотеку збирали, потім декрет, потім дитина маленька, зараз працюємо на двох роботах кожен, щоб якнайшвидше закрити іпотеку.
Заговорили з мамою про відпустку, нарікала на те, що хочеться виїхати на море, відключити голову і ні про що не думати. Але з маленькою дитиною це не реально, а залишати доньку з кимось, коли самі поїдемо відпочивати, це якось неправильно.
– То візьміть мене з собою. Я на морі сто років не була, заразом і з онукою вам допоможу, зможете нормально відпочити, – запропонувала мама.
Я задумалась. Варіант непоганий. Мама з дитиною добре ладнає, та ми й не плануємо повністю скидати доньку на неї, але руки вона нам зможе розв’язати.
Порадилися із чоловіком. Зайві витрати на відпустку мами були визнані доцільними. І самі відпочинемо, і дочку вивеземо до моря, і мама у відпустку з’їздить. Про все домовилися, погодили час поїздки, ми купили квитки та забронювали будиночок, щоб жити всім разом. Але від початку все пішло не так, як нам хотілося.
Мама вирішила зробити добру справу для моєї молодшої сестри, взявши з нами в поїздку її старшу дитину. У сестри троє дітей, чоловік, який епізодично працює, і ніяких найближчих перспектив відвезти дітей до моря немає.
Головою думати сестра ніколи не хотіла. Народжувати почала в дев’ятнадцять років, без освіти, без роботи, але хоч у шлюбі із чоловіком, від якого, щоправда, толку майже немає.
Дітей він робити вміє, а ось працювати руками чи головою у нього виходить набагато гірше. Якби не постійна допомога нашої мами та свекрухи, сестра з сімейством не вижила б.
Мама і мене спробувала залучити до цієї “доброї справи”, але я відмовилася. Максимум, що я могла запропонувати, це віддавати речі після доньки, але сестра кривилася і казала, що їй таке не потрібно, хоча не в її положенні крутити носом.
Загалом, з сестрою я не спілкуюся, як у неї справи дізнавалася тільки від мами, яка в її житті брала найжвавішу участь. От і старшого онука з собою взяла у відпустку, не попередивши нас про це.
– А яка вам різниця? Я ж із вас зайвих грошей не вимагаю, – обурилася мама, коли я сказала, що про таке попереджати треба заздалегідь.
У поїзді ми з дочкою та чоловіком сиділи окремо, мама з онуком окремо. Мама була повністю занурена у турботи про свого дев’ятирічного онука.
Я думала, що мама якось поєднуватиме свою активність: у сенсі, і за внучкою теж іноді доглядатиме, але я помилилась. Мама займалася виключно онуком. З онукою вона навіть на море жодного разу не сходила, бо їй важко одразу за двома дітьми доглядати.
У результаті ми із чоловіком самі займалися дитиною. Купатися ходили по черзі, про спільні екскурсії чи якісь походи кудись теж не йшлося.
Тягти на морську прогулянку п’ятирічку ми не наважилися, а коли попросили маму зайнятися онукою, то почули обурене “я і так зайнята, куди мені ще одну дитину на шию вішати”.
Чоловік тримав себе в руках краще, а мене розпирало від злості. Ми про що домовлялися, коли готувались до подорожі? Що мама допомагатиме нам з дитиною. А вона весь час витрачає на дитину сестри, якої в цій поїздці взагалі не повинно бути.
– Ти мене дорікаєш тим, що вивезла на відпочинок? Ну, дякую, дочко! Не думала, що ти мене розглядаєш лише як прислугу, – примудрилася ще й образитись на мене мама.
Чоловік порадив не витрачати нерви, а робити висновки. Ну, не склалося у нас з активним відпочинком. Зате накупалися в морі, смачно поїли та сходили в аквапарк.
Звичайно, наші дії були дуже обмежені наявністю маленької доньки, але ми все одно нормально відпочили. Маму я ігнорувала, хоч і жили в окремому будинку.
Коли ми зібралися в аквапарк, мама ризикнула попросити взяти з собою і племінника, а то він її втомив, але я на неї тільки подивилася, мамі одразу стало зрозуміло і вона пішла.
З відпустки повернулася зі змішаними почуттями. Начебто і відпочили, провели час із дочкою, але й осад від того, що плани були зовсім інші, теж залишився.
Мама ж вважає, що це вона має право на нас ображатися, тому що ми її “в прислугу записали”. Та хто записав? Ми спочатку про все домовилися, і саме мати запропонувала свою допомогу.
Сама ж з онукою і п’яти хвилин не посиділа, віддавши весь свій вільний час онукові. А ми, як ідіоти, сплатили мамі цю поїздку.
