Чим ближче дачний сезон, тим частіше я лаюся з мамою. Якщо вона розраховувала, що я за рік забуду, що вона наробила на моїй дачній ділянці, то дуже помиляється.
Я чудово пам’ятаю свій шок, коли на місці прекрасного газону побачила потворні грядки, які мені ще й довелося потім прибирати
Лайка стояла тоді до небес, всі сусіди встигли погріти вуха, а я мамі тоді сказала, що ноги її не буде на моїй дачі, раз вона тут свої правила встановлює.
Мама, мабуть, не повірила, бо знову розпочала розмови, що хотіла б на літо переїхати на дачу. Але ні, мені ще до ладу треба приводити все те, що вона торік наробила.
Два роки тому мама мешкала в іншому місті. Там вона мала квартиру, роботу, подружку, все її там влаштовувало, поки маму не відправили на пенсію.
Точніше, їй натякнули, що треба звільнити місце, а мама й вирішила, що досить, напрацювалася, хоче спокійного життя на старості років.
У тому місті їй стало нудно, бо без роботи у неї виявилося дуже багато вільного часу. У подружок сім’ї, роботи, дачі, онуки, щодня бачитися ніхто не міг.
Тоді мама подумала-подумала та й вирішила перебиратися до міста, де живемо ми із чоловіком. Тут, за її словами, вона не почуватиметься такою самотньою, ще й з онуком нам допоможе.
Ми були не проти. З мамою і в мене, і в чоловіка стосунки були хороші, тому ми взяли відпустку, щоб допомогти мамі з переїздом.
Продали квартиру там, перевезли маму, два місяці вона жила у нас, поки підшукували їй потрібний варіант із квартирою. Потім перевозили маму ще раз.
Мама була задоволена, що квартира світла, у хорошому районі та близько до нас. А коли дізналася, що в нас із чоловіком є дача, то взагалі зраділа.
– Це ж так чудово! Ось літо настане, я з онуком буду на дачі жити! Ось краса! – раділа вона.
На дачі у нас можна жити цілий рік, але ми користуємося нею лише влітку, бо їхати далеко до роботи. Приїжджаємо зазвичай лише на вихідні.
Там є всі зручності, тому не страшно було відпускати маму з дитиною туди на все літо. Там і фельдшерський пункт недалеко, і магазин є загалом жити та насолоджуватись.
Дача у нас для відпочинку, ми там нічого не садимо, тому що і мене, і чоловіка бісить від усіх цих грядок та городньої повинності. Можливо, колись потім ми до цього й доростемо, але поки що вирішили, що у нас там буде гарний рівний газон.
Минулого літа ми відвезли маму з дитиною на дачу, а самі залишилися працювати у місті. Ми мали на меті знайти підробітки, щоб закрити кредит на машину, але з дитиною це було не реально, а тут така чудова можливість.
Працювали ми майже цілодобово, тож самі на дачу не їздили. Мама раз на два тижні приїжджала до міста, привозила нам на “огляд” дитину та їхала до себе поливати квіти.
Звісно, за дитиною ми сумували, але розуміли, що іншого варіанту так заглибитись у роботу та виплатити достроково кредит, у нас просто не буде.
У результаті на дачу ми змогли приїхати лише в середині серпня, і те, що ми там побачили, вибило мене з колії. Мій газон був просто знищений, а на його останках розбиті ненависні грядки та якісь потворні споруди з поліетилену.
– А що таке? Все життя на дачі овочі та фрукти вирощували! Це ви просто ліниві! Щоправда, урожай цього року підкачав, але наступного року буде краще, я тут землю добрила, — міркувала мама, а в мене очі кров’ю наливались.
Я в мами питаю, чому вона не спитала в мене, чи можна тут щось робити, мама почала кричати, що я невдячна, вона для мене старалася, слово за слово, ось і скандал у родині на радість усім сусідам.
Чоловік ледь заспокоїв нас, посадив мене в машину і повіз додому. З’їздили на дачу. Мамі я сказала, щоб збирала свій урожай та повертала ключі від дачі.
Спілкувалися через чоловіка, який все це сприйняв без захоплення, але набагато спокійніше, ніж я. Мама ключі передала, ми поїхали на дачу, повикидали всі її бордюрчики, кріплення, поліетилен цей, розрівняли, де змогли землю, ось скоро поїдемо засівати газон.
З мамою я потім спілкувалася, звичайно, але тему дачі ми оминали, поки ось знов не почався сезон. Мама знову завела розмову, що хоче на дачу на все літо, онука візьме, але я проти.
Вона одного разу мене вже не спитала, накрутила там свого, і винною чи неправою себе не вважає. А я на ці граблі вдруге не буду наступати.
Будемо їздити туди всі разом у вихідні, мама там буде тільки під моїм наглядом, а овочі та фрукти якщо треба, то купимо, нічого з моєї ділянки робити город.
