Тетяна втомлено брела додому, несучи в руках важкі пакети. Попереду був Новий рік, довгі вихідні, гості…
Потрібно було ще докупити невеликі подарунки для родичів чоловіка: дорослим – символічні сувеніри, дітям – солодощі.
Звичайно, варто було підготуватись заздалегідь, але, як завжди, часу не вистачило. Усе відкладається на потім.
Своїх близьких у Тані не лишилося. Мами не стало два роки тому, а брат трагічно пішов пізніше. Він так і не встиг створити сім’ю.
Все працював, збирав гроші, мріяв спочатку побудувати будинок, а потім уже одружитися. По собі він залишив накопичення на банківському рахунку, та невеликий будиночок у селі, де мешкала мама.
Страхова компанія за автівку виплатила пристойну суму, але Тетяна нічого з цих грошей не брала, навіть навпаки – поповнювала рахунок.
Андрій, її чоловік, пропонував вкласти кошти у бізнес, але Таня відмовилася. Вона навіть не називала йому точну суму – щось її зупиняло.
Тим більше в Андрія вже був невдалий досвід – вони мало не втратили квартиру. Тоді її брат допоміг, інакше залишилися б на вулиці.
– Мамочко, нарешті ти прийшла! – у передпокої її зустріла дочка Оленка, на очах якої блищали сльози. – Там тато…
– Що з татом?
– Він збирає речі. Каже, що йде.
Дев’ятирічна Олена розплакалася. У цей момент з кімнати вийшов Андрій, тягнучи за собою валізу.
– Ти куди? – спитала Тетяна, хоч уже давно підозрювала, що у чоловіка хтось з’явився. Але такого розвитку подій перед Новим роком вона не очікувала.
– Я йду, – спокійно відповів він.
– А як же гості? Як же Оленка? Адже свято… Гаразд я, але дитина?
– Я заберу її на Новий рік. Марина дуже гарна. У нас скоро буде дитина. Я подам на розлучення, а квартиру треба буде ділити. До речі, ти б могла залишити її мені. Ти тепер багата спадкоємиця, а нам з Мариною треба десь жити.
– Ну, ні! Все ділитимемо. А ти куди йдеш? До її батьків?
– Так, поки що туди. Потім ми купимо спільне житло. Тож із продажем квартири не затягуй. А може, просто залишиш мені її? Адже в тебе гроші є.
– Може, мені тоді зараз піти?
– А що? Думка непогана. Тільки куди ти підеш з Оленою? На вулиці ж зима.
– З Оленою ти залишишся! Я сама піду. Відвідуватиму вас, – сказала Таня, знаючи, що цей варіант Андрія не влаштує. Та й сама вона дочку не збиралася віддавати.
– Ні, Марина буде проти. Вона й так говорить, що Олена на мене не схожа.
– А де вона її бачила? – обурилася Тетяна. – Дочку я тобі не віддам. Зібрався йти – йди. Не плач, моя гарна, – Таня обійняла Олену.
– А тато повернеться?
– Ні, у тата тепер нова родина.
– І подавати на аліменти не варто. Все одно програєш, – хмикнув Андрій.
– Це ми ще побачимо. А поки що, збирайся і йди. Розмова закінчена. У суді й зустрінемося.
Андрій пішов. Таня не витримала і заплакала.
– Мамочко, не плач, ми й без нього впораємося. Він ще пошкодує, що нас покинув.
– Звичайно, Оленко. Як же добре, що ти в мене є.
Вони сиділи, обнявшись, і намагалися заспокоїти одна одну.
– А Новий рік у нас буде?
– Звісно, буде. А махнімо кудись у подорож? В тебе канікули, у мене теж.
– А ми впораємось без тата?
– Звичайно, впораємось!
Тиждень перед Новим роком пролетів непомітно. Андрій дзвонив один раз – не перепрошувати, чи запитати, як у них справи, а щоб вирішити, де розмістити його родичів. Усі вони збиралися приїхати у гості, як і було заплановано.
– Вдаймо, що нічого не змінилося. Після свят я знову поїду, – запропонував він.
– А як же Марина?
– Вона не проти.
– А ось я проти, – відрізала Тетяна.
Але родичі все ж таки почали приїжджати. Виявилося, Андрій нікого не повідомив про розлучення, навіть свою матір. Таня розповіла все сама. Коли вже гості тут, а чоловіка немає, приховувати було безглуздо.
– Раз приїхали, святкуватимемо! Сюрприз йому влаштуємо! Ти ж не виженеш нас? Він же знає, що ми тут, – запропонував брат Андрія, Дмитро.
– Вас – ні, а ось його… Не впевнена, – відповіла Тетяна.
Андрій з’явився за три години до опівночі, вдаючи, що весь день провів на роботі. Поводився так, ніби нічого не сталося, ніби сім’я, як і раніше, єдина і щаслива. Гості ввічливо підігравали, але в повітрі відчувалася напруга.
Коли настала черга обмінюватися подарунками, усі вітали Тетяну та Оленку, вручаючи заздалегідь підготовлені сюрпризи. Таня теж не залишилася осторонь – хоч і в останній момент, але подбала про подарунки для всіх гостей.
– Ну, а тепер, братику, подарунок тобі. І твоїй новій родині, – з глузуванням промовив Дмитро, молодший брат Андрія. – Що застиг із відкритим ротом? Вирішив влаштувати нам маскарад?
Андрій зам’явся:
– Я хотів вам потім розповісти…
– Звісно, в новому році, – посміхнулася Таня. – А поки що я намагалася, готувала для всіх вас: салати, м’ясо, гусаку, холодець. А що ти зробив?
– Покликав своїх родичів до мене, я все приготувала, та й ти поїв. Молодець! А наступного року де плануєш зустрічати? У своєї нової дружини? Вона хоч готувати вміє?
– Гаразд, чого там, давайте всі разом підемо до неї знайомитися! – Запропонував Дмитро, і гості дружно піднялися, та почали одягатися.
– Зачекайте, зачекайте! Ми ж так не домовлялися! – вигукнув Андрій, явно злякавшись.
– А ми теж не домовлялися на цей цирк, – відрізав Дмитро, якому, до того ж завжди подобалося жартувати.
– Мені поки що нікуди йти… Марина поїхала до батьків.
– А тебе не взяла? І ти вирішив сісти до нас на шию? Поїв, випив… Дрібно ти впав, Андрюха. Навіть подарунків не приготував, все коштом Тані. Ох ти молодець!
Гості знову розсілися за столом. Новий рік вступав у свої права. Після опівночі Андрій тихо пішов, нікому не сказавши жодного слова. Свято продовжилося, веселощі не вщухали.
У новому році Таня з Андрієм офіційно розлучилися. Ділити квартиру не стали – Тетяна викупила його частку. Звісно ж, подала на аліменти.
Відносини з колишніми родичами залишилися дружніми – вони відвідують її, але не нав’язуються. Особливо часто приїжджає Дмитро.
Він давно мав до Тані теплі почуття, і хоча про свої наміри відкрито не говорив, одружитися з кимось іншим так і не наважився, сподіваючись на її згоду.
А ось із новою дружиною Андрія у його родини контакт якось не склався. Сам же Андрій якось зізнався братові, що вже шкодує про розлучення, але назад дороги немає. У новій сім’ї у нього з’явилась дитина, а Тетяна його не пробачить.
Та й вона має тепер інші плани. Зовсім інші. Разом із Дмитром. Вона готувалася сказати йому “так”.
