Нещодавно мені виповнилося 16 років і мати розповіла мені дещо важливе про нашу родину. Після мого дня народження вона поклала на стіл ключі і сказала, що ми з нею маємо квартиру у Києві. Це була дуже неочікувана новина.
Десь з першого класу я живу у невеличкому містечку з мамою і бабусею. Цьогоріч бабусі не стало, тепер ми за нею дуже сумуємо. Вона приділяла купу часу моєму навчанню, зустрічала зі школи, якщо мати була на роботі.
Коли наближався перший клас і перші мої дорослі кроки у житті, поруч був тато. Сильний, розумний, красивий. Він неймовірно мене любив, я це добре пам’ятаю. Возив мене на природу чи у кіно, водив в кафе. Я навіть зараз добре пригадую, що не разом, не родиною, а лише ми удвох.
На першому дзвонику я була красунею, батько постарався влаштувати мене у найпрестижнішу гімназію. Коли мене забирала мати, то вона бувала досить роздратованою. Якщо приїжджав тато, то робив ціле свято, ми ніколи не їхали додому одразу, а спочатку в кафе чи в парк.
Через деякий час я лише пам’ятаю, як вчуся в новій, зовсім іншій школі. І місто інше. Квартира мелесенька і в ній ми утрьох: я, мати, бабуся. Тато приїжджав, дзвонив. Я плакала за ним дуже. А потім ніби тиша. Я подорослішала і звикла.
Тільки після мого 16-річчя мати вирішила розповісти мені, що тоді сталося. Тато багато зраджував, тому жити поруч із ним було досить важко. Але мати намагалася втримувати шлюб в глазах оточуючих і в моїх. Батько мене обожнював, тож мати намагалася примирися з його особливостями.
Але школа вивела усе з-під її контролю. У батька зав’язався роман з моєю першою вчителькою. Та була самотньою матусею, сама підіймала доньку мого ж віку. Батькові хотілося всіляко допомогти тій жінці і з часом він зайняв величезне місце в її житті.
Мати забрала мене до бабусі, коли виявила, що всі батьки класу в курсі. Їй було дуже соромно і боляче. Бабуся підтримувала її тоді, як могла.
Всі чекали якось виправлення ситуації, але вийшло інакше – батько попросив про розлучення. Поруч із нашою тодішньою маленькою квартиркою, він купив велику трикімнатну квартиру, зробив у ній дорогий ремонт і її і лишив після розлучення матері. Він перевіз туди всі наші речі, в надії, що скоро ми там оселимось.
Після того, як 16-річна отримала від мами ключі, я купила квиток і вирішила завітати туди. Квартира зроблена за тогочасною модою, відчувається, що роками стояла закритою. З вікна видно ту саму школу, я подивилася і все-все згадала. Яка була щаслива тут, в цьому місті, в цьому районі. І як потім ридала там, бо відчувала велику втрату.
Я відкрила шафу і пригала ці сукні. Я пам’ятаю маму вдягнену у ці речі. Я пам’ятаю себе семирічну у цій шкільній формі. Я ніби торкалася руками до життя, яке не відбулося. Ми б могли жити тут: вона і я. Батько б приходив до мене, забирав би зі школи, повіз би на море.
Коли процес з розлучення було завершено мати вирішила, що не повернеться у Київ. Батько намагався налагодити зі мною зв’язок, але з роками він приїжджав усе рідше. Зараз я завжди можу йому подзвонити, але такого бажання не виникає.
Тато з тією жінкою побрався і виховував її доньку, як свою. ЇЇ зі школу забирав, їй дарував гарні сукні і дорогі телефони. Він ніби підмінив одну дитину іншою і не помітив. Вони живуть тут поруч, через пару будинків. Але бажання іти в гості до них я зовсім не маю.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…