Жінки, ну невже все настільки погано?
Працюю в жіночому колективі вже другий рік. Всього у нас три жінки в кабінеті. Їм усім від 30 до 40. І на подив дуже вже схожі. Не в плані зовнішності, а в плані поведінки. Всі тіхушниці. Всі виглядають дуже навіть добре для своїх років. Всі вони заміжні, причому заміжні або за оленями, або за повними диваками на букву “м”.
Не розумію, для чого вони терплять своїх дивних мужів? Навіщо взагалі такі чоловіки?
Чоловік під номером один.
Час від часу бухає. Під час сильних гулянок колошматить свою другу половинку. Іноді навіть по голові. Іноді дуже сильно. За синцями дружини можна визначити час гулянки її чоловіка і її тривалість. У них двоє дітей. Улюблена фраза: “ну хоча б не наркоман”.
Чоловік під номером два.
Бачив його пару раз. Працює в сервісному центрі. Ручки-сірники. Не знаю, чи то його благовірна не годує, чи проблеми зі здоров’ям. Не впевнений, що зможе віджатися хоча б раз. Сумне видовище. Поводиться як типова ганчірка. Своєї думки не має, втім як і характеру. Шлюб або по ну по дуже сильному коханню або від безвиході. Як не дивно, але навіть є дитина від цього чоловіка (хоча може дитина і не його). В сім’ї дружина замість мужика.
Чоловік під номером три.
Цього індивіда найкраще характеризує фраза: «Не приший кобилі хвіст”. Нічого не вміє, нічого не хоче, але на все має своє компетентну думку. Ніби як не працює вже п’ятий (може більше) рік.
Під час обіду якщо розмова заходить про їхніх чоловіків, то жінки намагаються їх якось прикрасити, розповідають, що вони такі молодці … Я дуже сумніваюся, що пересунути стіл з одного кута в інший є хоч якимось досягненням.
Вже не знаю … Жінки, любі, ну що ж ви за таких чіпляєтеся? Ну невже все настільки погано з чоловічим генофондом ?!
