Мене бісить, що я всіляко утискаю себе і сім’ю, щоб оплатити доньці що-небудь, а вона не ходить або псує одразу

Моя дружина має дитину від першого шлюбу, доньці 12 років. Дитина гіперактивна, балакуча і дуже лінива, цікавиться тільки тим, що їй треба (гуляти, грати, дивитися телевізор).

Останнім часом мене вона стала жахливо дратувати своєю лінню. Щоб вона не взяла або не зробила, ніколи не покладе річ на місце і не доробить до кінця, постійно все забуває, бреше і викручується, щоб нічого не робити. Дуже неохайна, до речей ставитися недбало, розкидає все по квартирі.

Я дуже педантична людина, у мене все має бути на своїх місцях, не люблю бруд і неохайність, не люблю, коли чіпають мої речі, бо бачу, що з цими речами поводяться недбало. Мене з дитинства вчили порядку, пунктуальності та ощадливості, я завжди знаю ціну речам, ціную все те, що чогось варте.

Перші три роки, поки дружина не працювала, у будинку був порядок, вона постійно все прибирала до мого приходу. Не сказати, що вона доньку не вчила порядку, але дитину треба постійно тримати в їжакових рукавицях, як тільки це перестанеш робити, так одразу вона сяде на шию і включить режим «байдужий». Виходить так, що щохвилини за донькою треба ходити по п’ятах і постійно тикати в її недоробки та вказувати як правильно.

Зараз дружина влаштувалась на роботу і пішла вчитися, тому у неї часу практично немає. Щоразу, як приходжу з роботи, потрапляю в хаос, який панує у квартирі.

З’явилися сварки через доньку, тому що після приходу додому я починаю займатися тим, що постійно лаюся на бруд і невиконання обов’язків по дому, причому ці обов’язки стосуються тільки її (прибирати тільки за собою).

З цього випливають щоденні сварки з нею, та й дружина на захист своєї дитини теж ображається, що я з донькою грубий і не лагідний. З кожним днем ​​вона мене дратує дедалі більше.

Мені не хочеться їй нічого купувати, я не хочу оплачувати різні заняття, тому що вона все кидає і перестає ходити тільки через свою лінощі. Там, де потрібно працювати і домагатися, вона не хоче, хоча спочатку маму вмовляє, щоб їй щось купили або відправили на секцію.

Це постійно повторюється. Мене бісить, що я всіляко утискаю себе і сім’ю, щоб оплатити доньці що-небудь, а вона не ходить або псує одразу. Який вихід із цієї ситуації, навіть не знаю. Сьогодні має відбутися розмова з дружиною з цього приводу, але я не можу зрозуміти, чи це її вина і вона має все виправляти, чи я щось роблю не так?

You cannot copy content of this page