Мій найкращий друг – чоловік.З підліткового віку, начитавшись романів, шукала, напевно, таку ж любов, яка в них описувалася. Але героя свого роману, як виявилося зустріти не так легко. То хлопець опинявся одруженим, то просто не відповідав взаємністю.
Багато хто із подруг виходили заміж, народжували дітей і щосили займалися облаштуванням сімейного гніздечка, а я в черговий раз розривала стосунки, які заходили в глухий кут, і приносили одне розчарування.
І ось, як виявилося, є проблеми зі здоров’ям, які бажано швидше вирішити шляхом невеликої операції.
Збирала кошти, здавала потрібні аналізи. Загалом повністю зайнялася своїм здоров’ям, і про нові стосунки і думок не було.
Мене дуже підтримував один з друзів – Валерка, якого як потенційного чоловіка я абсолютно не сприймала, а в якості надійного вірного друга просто обожнювала.
Він відвідував мене в лікарні, приносив різну смакоту, розповідав анекдоти. Я знала, що він відчуває певні почуття, але категорично не хотіла зав’язувати ніяких відносин, щоб не втратити в його, такого дорогого мені друга.
Банально чи ні, але я вирішила зробити йому крок назустріч, оскільки вирішила, що якщо вже він і заведе собі любовні відносини, то навряд чи його пасія дозволить нам спілкуватися на тому ж рівні, і друга я втрачу.
Наш з ним роман стрімко набирав обертів, нагадуючи сюжет одного з прочитаних мною романів. Ці відносини не були схожими ні на одну з моїх невдалих спроб. Ми розуміли одне одного з півслова, ми знали про недоліки одне одного і про достоїнства.
Я зрозуміла, що справжня любов і пристрасть – це не одне і те ж. І що справжня любов це не тоді, коли двоє людей дивляться одне на одного, а тоді, коли вони дивляться в одному напрямку.
Минув час, ми одружилися і маємо двох чудових доньок. Наша сім’я дуже міцна, тому що заснована на міцному фундаменті під назвою “любов і дружба”
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…