Мене звуть Андрій, мені 38 років, я належу до тієї професії, за представниками якої з благаннями та проханнями ганяються друзі та родичі. Я – стоматолог, причому досить відомий у своєму середовищі

Мене звуть Андрій, мені 38 років, я належу до тієї професії, за представниками якої з благаннями та проханнями ганяються друзі та родичі. Я – стоматолог, причому досить відомий у своєму середовищі.

Зрозуміло, що мене періодично атакують люди з вимогами вилікувати їм зуби дешевше, якісніше і, бажано, швидше. Іноді відмовляю, іноді погоджуюсь – залежить від конкретної ситуації.

Якось на мене насіла далека родичка, двоюрідна тітка матері, старенькій 75 років. Я її бачив всього кілька разів у житті, а вона мені подзвонила якось увечері та почала розмову мало не як з найближчим другом.

– Андрійко, вітаю! Впізнав? Це тітка Світлана.
– Хм … А, впізнав, добрий вечір. Як ви поживаєте? – я відразу зрозумів, чого хоче родичка, настрій зіпсувався, як за помахом чарівної палички.

– Ой, та все б нічого, але зуби розболілися. Адже в мене ще свої цілі, попри вік. Я ходила до поліклініки за місцем проживання, але там сказали, що…
– Завтра о третій годині зможете? – я перебив тітку Світлу, розуміючи, що розписувати у фарбах свої пригоди вона може дуже довго.
– Так.

Сказавши родичці адресу клініки та номер свого кабінету, я подався спати, навіть не підозрюючи, яку кашу заварив і якою ціною її розгрібати.

Не вдаватимуся до анатомічних подробиць і складних термінів – у тітки виявилося все настільки запущено, що по-доброму їй потрібно було лягати на операцію під загальний наркоз, а не сидіти у мене в кріслі.

Я про це чесно сказав, попередив, що можу спробувати допомогти, але гарантій не даю і є ризик того, що після мого втручання доведеться видаляти кілька зубів. Погодилася.

Такі процедури мені раніше доводилося проводити, з тіткою я був певний відсотків на 90, що проблем не виникне. Копирсався в роті родички майже дві години, втомився сильно, але в результаті все закінчилося добре.

Єдина небезпека – могла потрапити інфекція, і тоді… Навіть думати про це не хотілося! Зі спокійною душею вирушив додому, а через дві доби на собі пізнав «закон підлості», придуманий паном Мерфі ще в середині XX століття. Зателефонувала тітка і висловила, що про мене думає.

– Я вважала тебе професіоналом, а ти звичайний дармоїд, ще й гроші з людей береш! – родичка закричала одразу, як тільки я прийняв виклик.
– А що таке сталося?
– У мене щелепу роздуло, біль пекельний, швидку чекаю. А якщо я не витримаю, як ти потім житимеш, сволота?!
– Так, не треба лаятись. Скажіть, до якої лікарні вас відвезуть, я приїду та подивлюся.

Тітка після цих слів кинула слухавку, а потім надіслала СМС із коротким текстом адреси лікарні.

Власне, сталося саме те, чого я боявся – тітка Світлана після лікування наплювала на заборони та щільно пообідала, в зуби потрапили залишки їжі, почалося запалення, ну і далі за текстом.

Винуватим же родичка вирішила виставити мене, та не просто так, а з матеріальною компенсацією. Після того, як в лікарні їй зробили операцію, вирізавши частину щелепи, вона почала мені телефонувати та вимагати велику суму грошей. Я їй відмовив.

Скінчилося тим, що тітка подала до суду. Це стало серйозним ударом – на час розглядів мені заборонили займатися лікарською діяльністю, мало того, повідомили про неприємну ситуацію знайомих стоматологів.

Найгірше, що проти мене була навіть рідна мати, вона стала горою за цю мерзенну стареньку – та їй настільки міцно промила мізки, що вона серйозно повірила в мою винуватість.

На щастя, суд дійшов висновку, що я не винен у тому, що сталося, в позові тітці відмовили, а я зміг повернутися до улюбленої роботи, щоправда, з неабияк підкошеною репутацією.

Річ у тому, що невгамовна родичка після програного позову почала масово залишати в інтернеті негативні відгуки як про мене особисто, так і про клініку, в якій я працюю. Спроби вмовити її припинити цю діяльність не допомагають – бабуся вимагає з мене гроші.

Вихід бачу єдиний – подати на неї до суду за наклеп та зіпсовану професійну репутацію. Нехай сама платить, а заразом запам’ятає, що просто так у світі нічого не робиться і за все треба відповідати.

Добре було б ще довести, що вона усвідомлено собі шкоду завдала з корисливою метою, але це, боюся, неможливо. Так чи інакше, я вивчив урок – ніколи ніяким родичам ніякої допомоги, тільки в крайньому разі!

You cannot copy content of this page