Свою історію я розповідаю не тому, що хочу почути поради або щось подібне. Просто це щось, що сидить глибоко в серце і не дає спокою.
Після весілля ми з чоловіком поїхали в Грузію, і ось тут почався кошмар. По-перше, це родичі. Вони, бачте, хотіли дружину зі свого кола, і дивилися на мене так, ніби перед ними була не невістка, а американський шпигун.
По-друге, це дикі традиції. Що таке жінка? Жінка – тінь чоловіка. Мене це вразило, адже в Україні чоловік ставився до мене більш ніж добре. Я прожила в цьому ритмі півроку, і, не витримавши, втекла. Не буду розповідати, як чоловік шукав мене в Україні, як я дивом домоглася розлучення і стала вільною.
Я забула його, і вирішила продовжити навчання. Поступила в академію культури, вчилася добре. На другому курсі познайомилася з хлопцем з Тунісу. Знову-таки, відіграли свою роль емоції. Пристрасть, любов і пустота. Так, саме порожнеча. Через кілька місяців любові наче й не було.
Я довго не могла забути його, намагалася побудувати стосунки, але безрезультатно. Пару років назад справа дійшла до весілля, але знову розлучилися.
Я розуміла, що з точки зору сучасності занадто багато чого хочу. Я хотіла мати сім’ю, але при цьому залишатися вільною і незалежною. Напевно, таке влаштовувало не всякого чоловіка.
А рік тому я познайомилася з ним. Його звали Ібрагім, він з Туреччини. Мій східний друг, як я його називала, був вельми привітний. Познайомилися ми в інтернеті, спочатку просто спілкувалися, потім він умовив мене приїхати до нього. Я погодилася.
Відносини розвивалися дуже швидко. Ми стали жити разом, я кинула все в Україні, переїхала до нього, знайшла роботу. А через деякий час, повертаючись додому, не змогла відкрити двері, так як ключ не підходив до замка.
Я залишилася в фактично чужій країні, без речей і грошей.
Я повернулася в Україну, але і донині не знаю нічого про подальшу долю мого східного друга. І як тут будувати відносини?
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…