Рік тому ми познайомилися з чоловіком. Все добре. Любов і все таке. Я так взагалі на сьомому небі від щастя. Уже 3,5 років в розлученні і син 5,5 років. І тут закохалася. Так як! Розум втратила і він начебто теж. Мені так здавалося.
Через 4 місяці сказав, що сильно любить і хоче дітей від мене. І одружитися хоче. Мені 26 років, а йому 27. І я пішла на цей крок. Завагітніла, ми розписалися. І тут почалося.
Уваги нуль. Я не працюю, але займаюся сином. І не сказала б, що вагітність протікає з капризами. Ніколи нікого не посилала за апельсинами в ніч – завжди вважала це дурістю.
Все роблю по дому, навіть торти і тістечка почала пекти, завжди чекаю вдома з вечерею. Все чисто, випрано, а натомість нічого. І я не кажу про гроші. Я про любов і ніжність.
Намагалася з ним розмовляти. І нічого – приходить з роботи і спить. Каже, втомився. Навіть в парк не зводить. Добре, не чіпала до 7 місяці вагітності.
А потім почалися інші проблеми: приїжджає з роботи і їде гуляти з друзями. Навіть на весілля ходив без мене. А потім взагалі переїхав до мами. У мене істерики. Я розумію, що так не можна, треба думати про себе і про малятко, але не можу з собою нічого зробити.
У мене з’явилася недовіра до нього і навіть якась ненависть. Я хотіла налагодити відносини, приїхала до його мами. А підсумок, він увечері пішов гуляти з другом, прийшов тільки вночі. А вдома у нього сил немає ні на парк, ні на увагу до дружини. Прикро. Тут його улюблена собака живе. Попросила прибрати її з кімнати, де ми спати лягли, бо вона смердить. Мені в грубій формі було сказано, що це його улюблена собака.
І йому байдуже, що я говорю і що відчуваю. Може накричати на мене, образити. І ніякої поваги, хоча б за те, що ношу його дитину. Каже, ти задовбали маніпулювати вагітністю, баби і в війну народжували, а тут прям кричати на неї не можна. Загалом, я не знаю що робити. Я не працюю. Почуття до цієї людини є, плюс страх залишитися одній. Я заплуталася і відчуваю себе нещасною.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…