Мені 55. Ця історія трапилася багато років тому, але вона дотепер лежить тяжким тягарем на душі…
Ми з моїм братом Сашком були, як то кажуть «не розлий вода», а невдовзі стали лютими ворогами. Не дарма кажуть, що з рідними краще не розпочинати будь-яких справ. Та я не дослухалася до такої поради…
Сашко менший за мене на 4 роки. Одружився у 18, в той же рік у них з’явилася донька. Я теж не пасла задніх, одружилася, два синочка-красеня мала, працювала в школі учителем початкових класів. Чоловік обіймав посаду інженера на підприємстві.
Часи були скрутні, як кажуть, застійні. Але то були гарні часи, є про що згадувати. Ніякі складнощі нас не скорили, бо молоді були, ще все життя попереду.
З братом ми продовжували добрі відносини, дружили родинами. Заходили один до одного в будь-яку годину, проводили разом відпустки, вихідні, свята. Часто навідувалися до батьків в село.
Діти підростали, потреби зростали, зарплатню мені й чоловіку то не виплачували, то відшкодовували продукцією. Сашко постійної роботи не мав – то підрядиться в будівельну бригаду, то на базарі вантажником. А понад усе він полюбляв гроші позичати у знайомих і навіть малознайомих людей. І я вам скажу, йому позичали…
У Сашка була амбітна мрія – придбати власний автомобіль, причому будь-який, аби їздив. І він придбав ВАЗ 2101.В той час почало відкриватися багато різних таксі. В таксі брали водіїв зі своїм авто, чим Сашко і скористався, почав працювати таксистом. Невдовзі купив новий автомобіль в кредит.
Одного разу він запропонував нам скооперуватися, придбати декілька булих у вжитку авто, поставити їх в таксі, де він працює – нехай заробляють гроші. З директоркою домовленість вже була.
Щоб купити машини, потрібно взяти кредит. Так, як у Сашка вже був кредит, то до цієї справи вирішили залучити братову дружину Оксану, яка офіційно була працевлаштована, та мого чоловіка.
Склали план дій, все прорахували. І ось цей день настав. Кредити взяті моїм чоловіком, та його дружиною, машини придбані, але записані на Сашка – це одна з умов, як він сказав, його директорки, тому що він був офіційним працівником зі своїм транспортом. Почалися трудові будні.
Не все так легко було, як планувалося. Водії були малодосвідчені, довго не затримувалися. На пошук інших був потрібен час, а це простій.
Машини старі, дуже часто виходили з ладу, ремонтували за власні кошти, та власними силами. Двічі машини потрапляли в ДТП, та не підлягали ремонту. МИ знову залазили в ще більшу кредитну кабалу, й купляли інші машини.
Мій чоловік вдень працював інженером, а вночі слюсарем по ремонту авто. Брат працював, відсипався й контролював.
У Сашка з’явилися гроші, борги він віддавати не любив. А де гроші, там і спокуси. В братовій родині почалися сварки, недовіри.
Невдовзі Оксана подала на розлучення, тому що Сашко виявився невірним чоловіком, та знайшов собі молоду подружку. За борги його почали переслідувати боржники, а їх було чималенько. Як згодом з’ясувалося, Брата часто помічали в ігрових автоматах.
Сашко якось поступово почав віддалятися від нас, хоча з Оксаною та племінницею ми продовжували добре спілкуватися. Але за грошима від прибутку забігав доволі часто.
Сини мої вступили до вишів. Я мріяла, що таксі нам допоможуть вивчити дітей. Та де там. Всі мрії Сашко перекреслив в одну мить. Він просто сказав, що машини він забирає собі та на нашу допомогу більше не потребує. А кредити виплачуйте, ви ж працюєте.
Я ніколи не думала, що моя рідна людина так могла вчинити! В той день я сказала йому, що краще не мати зовсім брата, ніж такого як він. Що брата в мене більше немає. Мені було дуже боляче від такої зради!
Дуже тяжко виплачувати кредити, навчати дітей, доглядати хворих батьків, але, дякувати богу, ми впоралися! Хоча вчинок Сашка досі крає моє серце.
Минули роки, ми з Сашком почали спілкуватися. Правду кажуть, що горе зближує…Та це вже зовсім інша історія…
