Мені 41 рік, незаміжня, діти немає..
2,5 року в стосунках з чоловіком Костянтином на 12 років за мене молодшим.
Живемо разом 1,5 року.
В цілому відносини хороші, близкість, спілкування, побут. Я люблю його і ціную наші відносини, з його слів, він теж.
Для мене зараз головна ділемма моє бажання народити дитину.
Матеріальна база у мене для цього є: власна 2-х кімнатна квартира, хороша стабільна робота з доходом вище середнього, автомобіль.
У Костянтина є власна квартира, яку йому допомогли купити батьки, є автомобіль, до недавнього часу була робота, яка йому дуже подобалася, але довелося звідти піти, і зараз в процесі пошуку нової гідної роботи, а поки працює тимчасово, на посаді нижче і робота зовсім йому не подобається.
Я проходила обстеження на предмет планування вагітності, з
здоров’ям все гаразд, АМГ дуже високий- зі слів лікаря відповідає біологічному віку близько 30 років.
Висновок лікаря можна вагітніти спокійно.
Ми з Костянтином виконоуємо правила контрацепції, і на думку лікаря, випадкова вагітність практично виключена.
Близько року тому я пропонувала Кості народити спільну дитину, він відповів, що не хоче. На моє питання-чому? Відповів: просто не хочу і все.
Я хочу зберегти відносини з ним, але в той же час розумію, що він може захотіти дитину через 3-5 років, а мені вже буде пізно.
В багатьох ситуаціях вирішальне значення має правильна поведінка людини. І зараз моя проблема в тому, що я не
розумію, як мені правильно побудувати розмову з Костею на тему дитини, пояснити йому, що мені потрібно вагітніти в найближчий рік, або може стати пізно.
І як мені правильно вчинити, якщо він скаже, що зараз не хоче?
Чи коректно з моєї сторони запропонувати йому тоді зберегти
відносини, але я народжу від донора? …
Або єдиний вихід тільки йти від Кості і шукати іншого чоловіка? …